“Ключі від міста” вп’яте знайдено! Знайшли їх підприємці

Раз у рік молоді, завзяті та веселі бердичівляни збираються у команди і шукають “Ключі від міста”. Так відбувається вже п’ять років... П’ять років тому у Бердичеві, за ініціативи громадських організацій “Фенікс” і “Воскресіння” та за сприяння міської влади з’явилась гра-випробування “Ключі від міста”, яка завоювала чимало шанувальників.

Іван Демусь, заступник Бердичівського міського голови: “Місто Бердичів живе активним життям і найголовніше, що всі бердичівляни, особливо наша молодь, є не просто спостерігачами, а й активними учасниками і переможцями цих змагань. Приємно те, що багато цих заходів проводиться з ініціативи громадських організацій”.

Засновників гри з нагоди її 5-річного ювілею Іван Демусь нагородив грамотою. Співавторка “Ключів…” Любов Трибун розповідає: ідею змагань за участю різних команд, які б виконували цікаві завдання, підкинув її молодший брат. Відтак розробили концепцію гри, найважчою була перша, каже Любов Трибун.

Любов Трибун, співавторка, співорганізатор гри “Ключі від міста”: “На першу гру знайшлося три команди: команда заводу “Прогрес”, від однієї політичної партії і від ГО “Фенікс”. Переміг тоді “Прогрес”. Побачили, що ключ приносить успіх, тому на наступний рік зголосилися більше команд. Ми перероблювали конкурси, щоб гра була масштабнішою. І так це стало гарною традицією”.

Окрім азартних гравців та відданих прихильників гри, організатори знайшли і постійних спонсорів.

Любов Трибун, співавторка, співорганізатор гри “Ключі від міста”: “Це “Імперія свята”, усі бердичівські ЗМІ, магазини “Пані”, “Панночка”, “Парадіз”, “Центр Європи”, “Сяйво”, ТЦ “Модерн”, бердичівський пивзавод та депутати міської ради Володимир Левандовський та Володимир Кирилюк”.

У п’ятому сезоні змагались 4 команди: “Камуфляж” із 26-ої артбригади, “Пульс” із міської лікарні, команда молоді заводу “Прогрес” та збірна підприємців “Шоколенд”. Перші три вже були володарями головного трофею гри, до цьогорічної, кажуть, готувалися старанно.

Олександр Бабін, учасник команди “Пульс”: “В нас було багато ідей, які ми намагалися втілити в життя, щось відкинули, щось прийняли, і так вийшов позитивний каламбур”.

Надія Самотошнікова, учасниця команди “Пульс”: “На сьогоднішній день лишився тільки позитив, ми відчули себе командою, вболіваємо одне за одного”.

Єдиною недосвідченою командою був “Шоколенд”, втім, її учасники сподівалися на вдалий дебют.

Григорій Плєвако, капітан команди “Шоколенд”: “Ми молоді підприємці і хороші друзі, так в нас народилась. Як все створювалось? Днями і ночами!”.

Сергій Гладун, учасник команди “Шоколенд”: “Нам, молодій команді, не важко боротися з метрами цієї гри, бо у нас є своя ідея, маємо гарний настрій. Що в нас виходить чи не виходить — судити глядачам. Думаю, що ми переможемо”.

Підтвердити свій намір у конкурсі “Візитка” “Шоколенд” не спромігся, через що єдиний з усіх команд залишився без поетапного ключа. Натомість “прогресанти” тут були явними лідерами: вони найкраще за всіх розкрили тему першого конкурсу - “Ключ, який відмикає...” Що саме відмикає, гравці мали дофантазувати. У “прогресантів” ключ був універсальний: ним і сонечко можна малювати, і кота з дерева дістати, захиститися від хуліганів і все що завгодно відкрити.

“Євробачення по-бердичівськи” влаштували команди у другому конкурсі. Судді оцінювали знання культури народів, що їх представляли учасники, костюми, вокал та хореографію. Усе це вдало поєднав “Камуфляж”: військові легко перетворилися на євреїв і стали запевняти публіку, що відшукали в Америці родичку відомого бердичівлянина Ізі. Та подарувала глядачам пісню про Бердичів.

Гріх не поспілкуватися з такою “зіркою”! Тому доки інші команди співали польське “Гей, соколи!”, танцювали грецький “Сіртакі” та годували журі молдовськими стравами, знімальна група пішла знайомитися зі співачкою та усією командою військових, які двічі поспіль були переможцями гри.

Андрій Тарасюк, капітан команди “Камуфляж”: “Изображать еврея бердичевлянину просто. А именно этому номеру толчок дала команда. Собрались, кто-то подкинул ту идею, кто-то другую и так получилось такое выступление».

Олександр Побережнюк, учасник команди “Камуфляж”: “Нам командир части сказал без ключа не приходить, за нас вся бригада болеет».

Руслан Мотолига, учасник команди “Камуфляж”: “Мы не собираемся просто так ключ отдавать и настроены на победу».

На третьому етапі учасники представили на розсуд суддів свої домашні роботи — відеоролики, які б показували місце команди у нашому місті. Робота військових дещо розчарувала, сказали після перегляду журі і залишили команду без ключа.

Бабусям допомагати, ями копати та автівки штовхати — ось для чого місту “Шоколенд”. Підприємці наповнили свій ролик гумором, що не могли не оцінити присутні. А “прогресанти” зняли цілий фільм про жебрака та працівницю їхнього заводу за всіма правилами індійського кіно. Тут і безмежне кохання, і небезпечні перешкоди, і любовний трикутник.

Людмила Штика, учасниця команди заводу “Прогрес”: “Ми вирішили, що ми найвеселіші у місті і хотіли виділитись. Просто показати ролик про команду, на наш погляд, було б нецікаво, ось чому ми вирішили зняти у стилі індійського кіно, тому що його люблять всі”.

Чи не найвирішальніший конкурс - “Вулицями міста”. Командам слід було об’їхати місця, що пов’язані з видатними людьми Бердичева, дістати там коди, занести їх до комп’ютера і отримати підказку про наступний пункт.

Головні вимоги до квестового етапу — швидкість, логічне мислення, вміння орієнтуватись у місті, відмінне водіння та знання. Без цього ані потрібного пункту не відгадаєш, ані підказки не отримаєш.

Подекуди гравцям доводилось залишати авто і демонструвати фізичну підготовку. Пробігти бульваром від початку до кінця у пошуках коду — непросто і відповідально, адже на кону — ключ від міста. Першими з вулиць Бердичева до Будинку офіцерів повернулись підприємці, другими — “прогресанти”. Саме вони стали претендувати на перемогу. Паралельно квесту відбувся конкурс капітанів, який, за оцінкою журі, докорінно змінив ситуацію. Прогресанти, котрі лідирували на всіх попередніх етапах, опинились позаду. Натомість “Шоколенд” вирвався вперед. Як наслідок — по три ключі в обох команд. Все могло вирішити глядацьке голосування, але різниця між червоними картками на користь підприємців та зеленими — за прогресантів — була лише на одиницю. Вболівальники заводчан не хотіли, аби їхніх фаворитів так просто відсунули на друге місце, тому стали вимагати від журі визначити переможця іншим шляхом. Доки ті міркували, як вийти з ситуації, присутні взагалі стали розходитись, і захід ризикував залишитись без логічного завершення.

Зрештою, згадали про правила гри, під якими напередодні підписались усі команди.

Любов Трибун, співавторка, співорганізатор гри “Ключі від міста”: “Коли ти на крок від перемоги, а виявляється, що ні, ти на другому місці, то найважче — змиритися з цим. Всі команди прийняли умови гри і ми їх дотримувались”.

Тому повернулись до результатів глядацького голосування, більшість в якому отримала команда “Шоколенд”. Їй і дістався головний приз - “Ключ від міста”, решта учасників отримала подарунки від спонсорів. Враження переможців і тих, хто був за крок від неї, були досить передбачуваними.

Ірина Агафонова, капітан команди заводу “Прогрес”: “Я трохи розчарована, тому що не виграли, бо готувалися ми дуже добре. Нам нічого не забракло, просто вийшло непорозуміння з голосами”.

Григорій Плєвако, капітан команди “Шоколенд”: “Перемога завжди приємна. У грі була інтрига, бо ми почали поганенько, без жодного ключа. Але це ще раз доводить: якщо не здаєшся і йдеш до кінця з бажанням перемогти, то перемагаєш!”.