На три години до Бердичева прибула Ікона Матері Божої «Страсна»

25-го серпня протягом трьох годин усі бажаючі бердичівляни та мешканці прилеглих сіл могли поклонитися чудотворному образу Діви Марії та попросити у неї хто здоров’я собі, хто – своїм близьким, хто – здійснення найзаповітнішої мрії. Окрім того, віряни також вперше побачили і попросили благословення в Архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського Никодима.

Зі Свято-Покровського храму, що у с. Отченашівка на Вінниччині, до Бердичева привезли Ікону Матері Божої «Страсну». Свою назву вона отримала від знаряддя Страстей Христових – поруч із обличчям Богородиці зображені два ангели, один із яких тримає хрест, інший – губку і спис. Написана була Ікона монахами на святій горі Афон у 1903-му році на замовлення родини Балашових – власників земель та заводів, однієї з найбагатших сімей у Росії.

За своїх 108 років, розповідає супроводжувач ікони Василь Журжик, Ікона Матері Божої «Страсна» зазнала чимало поневірянь. У 30-х закривалися тисячі храмів, повісили замок і на отченашівському Свято-Покровському. Лише добре серце звичайної людини врятувало Ікону від знищення.

Василь Журжик, супроводжувач ікони: «Один із керівників, подивившись, що ікона має великий розмір, розпорядився, аби столяр зробив із неї корито для курчат. Столяр, не дивлячись на те, що був католиком, звернувся до нашого прихожанина, сказавши: «Іване, якщо хочеш, неси дошки, зроблю тобі корито, а ікону заберіть і сховайте». Що і було зроблено.»

Храм відкрили аж у 90-х. Чудотворний образ Діви Марії одразу зайняв у ньому місце однієї з головних святинь. Щороку 26-го серпня, у день пам’яті Страсної Ікони Богородиці, стали проводити урочисті богослужіння. Свято неодмінно збирає багатьох священиків і вірян.

Василь Журжик, супроводжувач ікони: «26 серпня 2005 року, коли відкрили церкву та включили панікадило, то побачили, що ікона замироточила. Струмки мира стікали вниз. Вона була без скла, тому одразу поставили ванночки, аби зібрати миро, щоб можна було святити ікони, книжечки, масло. Повідомили Митрополита Макарія. Не дивлячись на хворобу, він приїхав із Вінниці і відслужив великий молебень, наголосивши: « Это – не простая икона, это - Чудотворный образ Божей Матери. Многи молящиеся пред ней будут получать душевное и телесное исцеление».

Щодо чудотворності ікони, розповідає супроводжувач, то це факт загальновідомий. Владика Макарій вже покинув цей світ, каже, та його слова збуваються. Де б не перебував образ Матері Божої, всюди десятки людей отримують від нього зцілення.

Василь Журжик, супроводжувач ікони: «Зимою ікона перебувала у Києві... Матері чотирьох важкохворих дітей, які лікувалися в «ОХМАДИТі», дуже захотіли помолитися цьому образу. Значний час шукали ікону, аж поки не знайшли аж в Обухові. Приїхали туди, з дозволу батюшки приклали до неї чисту дитячу білизну і поїхали. І ось лише недавно, на Спаса, одна з матерів, знову відшукала цю ікону у м. Щорс, що на Чернігівщині. Там жінка засвідчила наступне: усі всі четверо дітей виздоровіли, хоча лікарі пророчили їм не надто радужне майбутнє.»

Ті з бердичівлян, кому вдалося преклонити коліно перед Страсною Іконою, стверджують: Богородиця, наче Сонце – світить і зігріває променями своєї любові і дарує життя людським душам.