У творах гумористів Ільфа і Петрова розповідалося, як аферисти, «діти лейтенанта Шмідта», уклали спеціальну концесію. Сенс її зводився до того, що вони розділили регіони країни для того, щоб не попастися на своєму ремеслі. Адже якщо відразу кілька синів і дочок відомого революційного лейтенанта нагрянуть у невелике містечко, на зразок Бердичева, добром це не закінчиться. От і не порушували встановлених меж «нащадки» велелюбного Шмідта.
Ось і наші українські аферисти, мабуть, теж уклали подібну концесію. Це дозволяє їм практично безкарно займатися своїм ремеслом по містах і селах. І при цьому майже не попадатися. Дивує одне – зрозуміло, що в селах люди живуть довірливі, чесні і ввести їх в оману порівняно легко. Але ж у городян начебто повинен бути імунітет проти всіляких пройдисвітів, але ж ні. Бердичівляни теж часом «клюють» на різних працівників «Радбезу», представників інших організацій. А аферисти схоже й азами психоаналізу володіють, й основами гіпнозу. Інакше, як пояснити, що їх у квартири пускають довірливі старенькі, та ще прямо при них «розкривають» свої тайнички, де приховані гроші на «чорний» день. Найдивовижнішим в Бердичеві є те, що навіть при сміхотворних розмірах пенсій окремі громадяни можуть «відкласти» на всякий пожежний випадок по 25000-30000 гривень. Звичайно, це бажаний куш для фальшивих «собезовскіх» працівників та інших пройдисвітів всіх мастей.
Ось і нещодавно фальшиві працівники «Радбезу» «попрацювали» і в Бердичеві на вулиці Свердлова. На початку дві дами бальзаківського віку постукали в квартиру учасника ВВВ Порфирія Н. Той, будучи людиною пильною (що значить стара школа), послав дамочок подалі і в квартиру не пустив. Вони особливо не засмутилися, піднялися поверхом вище і подзвонили до Аріни Степанівни М. Старенькій дуже не вистачало спілкування і вона з радістю впустила двох фурій до себе в квартиру. Ті терпляче вислухали всі нарікання пенсіонерки на труднощі життя і потім порадували її, що скоро гряде підвищення пенсій. Заодно попросили написати заяву в «Радбез» про те, що їй пенсію треба підняти негайно, у зв’язку «з важким матеріальним становищем». Потім, як би ненароком поцікавилися, де старенька зберігає заощадження. «У банці, – відповіла та, – у літровій, що на балконі»...
Потім гості розповіли, що зараз в обігу перебуває маса фальшивих грошей і запропонували Аріні Степанівні провести візуальну експертизу її заощаджень. Жінка з радістю дістала з потайного містечка на балконі свій скляний банк, загорнутий в ганчірку. Гості уважно розглянули всі 15000 грн., що накопичила бабуля і порадували її – всі гроші справжні. Та, прямо при них, щаслива, загорнула своє добро і поклала на місце. Потім було урочисте пиття кави. Привітна господиня також налила «дорогим гостям» по чарці коньяку. Знала б вона, говорячи свій нехитрий тост про «дорогих» гостей, що практично потрапила в ціль: гості дійсно обійдуться їй дорого! Адже після чарочки з коньяком і хорошої кави вся гоп-компанія вийшла на балкон покурити. І поки одна з дамочок вішала локшину на вуха довірливої господині, інша, як фокусник, витягла баночку з валютою з потайного місця, а в ганчірку загорнула іншу баночку, але вже без грошей. Потім гості схаменулися, що пора і честь знати. Мовляв, ще сьогодні треба у кількох самотніх пенсіонерів побувати і «провести з ними роботу». Коли балакучі гості покинули будинок Аріни Степанівни, та на радощах, що скоро підвищать пенсію, вирішила сходити в магазин і побалувати себе всякими смаколиками, які давно вже не купувала, адже треба було гроші на «чорний» день відкладати.
Старенька почала шукати гаманець, але той безслідно зник, здогадалася зазирнути в «банк» на балконі, що теж, як виявилось, був порожнім. Потім були сльози, виклик швидкої допомоги та міліції. Однак, чим правоохоронці могли допомогти старенькій, вона й особливих прикмет своїх гостей не запам’ятала, ні номера їхнього автомобіля не знала, ні марки авто. Ну як тут знайти лиходійок? Тим більше, що вони явно в Бердичів приїжджали «на гастролі», а зараз вже десь у Жмеринці чи Львові витрачають гроші довірливої пенсіонерки!
Що цікаво, так це те, що за кілька місяців аферистки побували не тільки в Бердичеві, а й у навколишніх його селах – Мирославці, Маркушах, Слободищах, Швайківці, Гришківцях. І ніде ніхто не запам’ятав ні їхніх особливих прикмет, ні номера авто. Ось що значить аферисти-професіонали. Працюють чисто, в довіру входять вміло, зникають, зробивши справу, без «шуму і пилу».
Просмотрено: 695 раз
