Місто Бердичів недарма називають містом чотирьох культур, адже саме тут тісно переплітаються народні звичаї, вірування та спосіб життя єврейської, польської,української та російської общин. Проте, мабуть, найбільший вплив на розвиток міста мали саме євреї, яких до війни тут була переважна більшість. Можливо саме тому у п’ятницю, 12 жовтня, в музеї історії міста Бердичева за ініціативи Благодійного фонду «ЛАВ» та опозиційного кандидата у депутати Анжеліки Лабунської було відкрито виставку мистецьких творів у рамках презентації проекту «Новий Бердичів. Перехрестя культур. Шедеври єврейської спадщини».
Відкрила незвичну та надзвичайно цінну виставку «Новий Бердичів. Перехрестя культур. Шедеври єврейської спадщини» безпосередньо сама кандидат у народні депутати Анжеліка Лабунська, яка висловила сподівання, що жителям міста Брдичева буде надзвичайно цікаво дізнатися більше про життя та обряди єврейської общини – адже представлені експонати не зустрінеш у повсякденному житті, а ціна деяких з них перевищує тисячі доларів.
У музеї культури міста Бердичева до уваги відвідувачів представлено вісім релігійних предметів та сімнадцять картин, які брали участь у всесвітніх виставках Парижу, Лондону та Варшави. Художники Вейнбаум Альберт, Артур Кольнік, Ісаахар Бер Рибак, Іцхак Френель-Френкель, Мане-Кац є яскравими представниками Паризької школи. Це одне з найяскравіших, складних і багато в чому доленосних явищ європейського культурного життя ХХ століття. До неї відносять всіх художників-іноземців, які жили у столиці Франції починаючи з 1900-х років, незалежно від того, які стилі чи напрямки авангардного мистецтва вони представляли. Атмосфера шаленої творчості, сміливого пошуку, постійного спілкування та дружнього змагання викликала справжній вибух художніх ідей та відкриттів. Тому на сьогоднішній день роботи Рибака та Мане-Каца експерти оцінюють у сотні тисяч доларів.
Серед релігійних предметів можна побачити справжні вершини єврейського церемоніального мистецтва – торашилд, бсамім, футляр для мезузи, яд (указка для читання Тори), скриньку для етрога. Вони є обрядовою символікою та відображають як художню традицію, так і пануючий стиль епохи.
Звучну назву торашилд носить срібний щиток, який по іншому ще називають тас. Його головне функціональне призначення – сприяти швидкому пошуку того місця у Писанні, яке прийнято читати у те чи інше свято, а також у суботу (Шабат). За традицією торашилд дарувався синагозі, як правило, жінкам. І був пов’язаний з радісною чи сумною подією в житті сім’ֹї.
Важливим елементом родинної святкової обрядовості був «бсамім» — різної форми футляр, у який вкладали вату з пахощами. Приємний запах повинен був втішати та звеселяти душу праведного єврея, коли він ввечері прощався з суботою чи іншими святами єврейського релігійного календаря. Тому футляр мав форму гарного плоду, прикрашеного вибагливим рослинним орнаментом. З XVII ст. у центральній та східній Європі все частіше у єврейському побуті вживалися «бсаміми» у вигляді струнких веж з ажуровими стінками. Вежі завершували стрімкі шатра з прапорцями флюгерів та гачками, на яких підвішувалися дзвоники. Безумовно, при створенні таких мініатюрних архітектурних форм не обійшлося без впливів міського європейського зодчества.
У рідких випадках футлярам «бсамім» надавались якісь надзвичайні, витончені форми, а майстерно виконаний декор додавав цьому витвору єврейського ювелірного мистецтва бажаної неповторності.
З повсякденним родинним побутом був пов’язаний спеціальний футляр для «мезузи», у який вкладався священний молитовний текст, написаний на пергаменті. «Мезузу» набивали на верхній одвірок вхідних дверей, а самі футляри виготовлялися з дерева чи металу. В окремих випадках їх могли виготовляти зі срібла. У колекції, представленій в музеї історії міста Бердичева є гарний зразок «мезузи», викарбуваної у сріблі. Футляр оберігав «мезузу» від усього, що могло їй зашкодити: вологості, сонячних променів, і т.д.
Необхідним предметом при читанні Тори була указка — «яд», при допомозі якої можна було легко дотримуватись буквальної точності у відтворенні священного тексту. Указки виготовлялися з різних матеріалів: дерева, кістки, металу. Подовгастий стрижень «яда» закінчувався стилізованим зображенням руки з витягнутим вказівним пальцем. З другого боку указка звичайно мала кульку, до якої закріплювалося кільце для підвішування. Інколи одноманітну довжину стрижня указки збагачували ще додатковою кулькою, що надавало пластичному рішенню певної динаміки, створюючи грайливий ритм переходів від подовгастих об’ємів до замкнених колоподібних.
Одним з обрядових атрибутів свята Суккот (свято в пам'ять про кущі, в яких жили ізраїльтяни у пустелі після виходу з Єгипту) є скринька для етрога, що мала овальну або прямокутну форму. Етрог – плід цього дерева, який зберігають у спеціальній скриньці.
До числа найбільш урочистих та декорованих речей у єврейському традиційному сріблі входить Кетер-Тора – срібна корона, яка використовується для синагогального богослужіння. Цей ритуальний предмет виготовлений в Австро-Угорщині, в кінці 19 ст. У її створення вкладено усі види ювелірних технік та велику майстерність, якою володіли умільці. А також ріммонім – парні срібні предмети у вигляді веж або фігурних колон, що є символом родючості та вічного життя.
Предмети відзначаються єдиним стилем, досконалістю художнього та віртуозністю технічного виконання. Це свого роду симбіоз, створений в синагогальному мистецтві Німеччини та Польщі за минулі століття.
На урочистому відкритті виставки «Новий Бердичів. Перехрестя культур. Шедеври єврейської спадщини» було оголошено надзвичайно приємну новину для всіх жителів міста Бердичева. Безперечно, одним з найколоритніших і самих відомих жителів міста Бердичева кінця минулого століття був не хто інший, як Ізя, який прославився тим, що…продавав газовану воду. Його ім’я знайоме кожному бердичівлянину, знають про відому історичну постать і на теренах усієї України. Це чи не єдиний приклад того, як людина може стати відомою та завоювати любов і популярність у людей лише за те, що має гарний характер та завжди віддана своїй справі, якою займається. Саме тому кандидат у народні депутати Анжеліка Лабунська при підтримці Благодійного фонду «ЛАВ» планують найближчим часом встановити у місті Бердичеві (там, де торгував наш знаменитий земляк) пам’ятник видатній постаті нашого міста. Відповідний проект майбутнього архітектурного шедевру і був представлений на розсуд глядачів під час офіційної церемонії відкриття виставки «Новий Бердичів. Перехрестя культур. Шедеври єврейської спадщини».
Нагадуємо, що художня виставка триватиме з 12 по 19 жовтня в музеї історії міста Бердичева, який знаходиться за адресою: площа Соборна, 25. Не пропустіть нагоду відвідати музей та дізнатися, чим жило наше місто та його мешканці єврейської національності, які вірування та традиції мали, що шанували і як проводили свої релігійні обряди.
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
Смотреть весь фоторепортаж
БЕРДИЧІВ ДІЛОВИЙ 
Просмотрено: 805 раз
