Цей день в історії Бердичева

2005 р. —

Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради №606 від 01.11.2005 року за мужність і героїзм, проявлені при звільненні України від фашистських загарбників, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу серед молоді міста, з нагоди 61-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників учаснику Великої Вітчизняної війни, одному з засновників ветеранського руху у Бердичеві Лаврентьєву Івану Дементійовичу (1925-2010) присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Детальніше...

2002 р. —

у Бердичеві розпочав свою діяльність перший будинок сімейного типу, який отримав назву "Веселка". Батьки-опікуни Анатолій та Людмила Колодзінські виховують тут п’ятьох прийомних дітей. Будинок для них придбала церква "Новий час" (пастор Леонід Жучков), а кошти на утримання дітей виділяються з міського бюджету.

1999 р. —

в місцевому підрозділі Укртелекому завершено монтаж необхідного обладнання та розпочато надання послуг з доступу до мережі Інтернет для жителів міста. Укртелеком надає як комутований доступ (по існуючим телефонним лініям), так і доступ по виділеним лініям зв’язку. Для цього використовуються 2 модеми доступу до сервера за серійним номером –061 та аналоговий канал через модем на сервер Житомирської дирекції ВАТ "Укртелеком" зі швидкістю 33,6 кБ/с. Укртелеком став другим провайдером у місті, хто розпочав надання цих послуг.

1999 р. —

у Бердичеві послуги з надання доступу до мережі Інтернет розпочало надавати ТОВ "Вебсервіс", яке стало першим приватним місцевим провайдером цих послуг. Для зв'язку зі світом провайдером за допомогою житомирської фірми ISP "Імпульс" було організовано радіоканал зі швидкістю 2 Мб/с, довжина якого становила 38 км.

1988 р. —

у Бердичеві введено цілодобовий режим роботи ліфтів у багатоповерхівках. До цього ліфти працювали лише у денний час, що привносило відомі незручності жителям багатоповерхівок.

1988 р. —

у Києві проходить Всесоюзна виставка квітів, на якій було представлено експонат бердичівського Зеленого господарства (виконроб Марія Мончинська). Працівники підприємства запропонували гостям виставки композицію під назвою "Глобус", створену з живих квітів: кожен материк, кожне море, океан, тощо – все складалося з різних видів квітів (алератума, алісума, чорнобривців тощо), а довершували композицію два голуби миру. Вся споруда оберталася навколо власної осі, що справило неабияке враження на членів журі. В результаті композиція бердичівлян отримала призове місце, а працівники Зеленого господарства – заслужену винагороду.

1972 р. —

на стіні цеху обробки підошви шкірзаводу ім. Ілліча встановлено меморіальну дошку на честь перебування на заводі 15 березня 1922 року Голови ВЦВК Михайла Івановича Калініна. Напис на меморіальній дошці: "На заводі виступали перед трудящими М.І. Калінін (1920 р.), Г.І. Петровський (1920 р.), Л.В. Луначарський (1928 р.)". В написі допущена помилка: М.І. Калінін відвідав завод 1922 року. Дошка демонтована у другій половині 90-х років після придбання корпусів збанкрутілого об'єднання приватними структурами. Детальніше...

1970 р. —

у місті по вулиці Руська, 26, відкрито дитячий садок №28 "Казка". На час відкриття в садочку функціонує 15 груп, його відвідує 480 дітей. Першим і незмінним керівником ДНЗ №28 на протязі багатьох років стала Катерина Миколаївна Швець. За здобутки у педагогічній праці Катерина Швець в наступні роки була відмічена численними нагородами та відзнаками, серед яких: "Відмінник освіти України", "Заслужений працівник освіти України", нагрудний знак "Софія Русова". Також Катерина Миколаївна Швець обиралась депутатом міської ради 5-и скликань.

1938 р. —

в книжкові крамниці "Когіз" та "Книгокультторг" Бердичева надійшли підручники з короткого курсу історії ВКП(б). Щоб купити книгу, люди йшли до магазинів з усього міста та займали черги з 6-ї години ранку. 1600 примірників посібника розкупили за півгодини. Цікаво, що з 1938 по 1953 рік в СРСР "Короткий курс" видавався 301 раз загальним тиражем більш як 42 млн. екземплярів на 67 мовах. Після смерті керівника держави Й.В. Сталіна книга була перероблена і видавалась під назвою "Короткий курс історії КПРС".

1938 р. —

при КВД інвалідів Бердичівського міського Собезу відкрилася контора бюро доручень для обслуговування населення міста і району по усіх адміністративних установах та адресному столу. Бюро знаходилося по вул. К. Лібкнехта, 12.

1914 р. —

в Бердичеві в сім'ї робітника народився Казимир Адамович Томашевський (1914-1983) – учасник Великої Вітчизняної війни, командир мотострілецького батальйону 21-ї гвардійської механізованої бригади 8-го механізованого корпусу, Герой Радянського Союзу (1945). Після війни Казимир Томашевський продовжив службу в лавах Збройних Сил СРСР, по звільненні в запас проживав у Мінську (Білорусія). Помер Казимир Томашевський 11 квітня 1983 року, похований у Мінську на Алеї Почесних поховань Північного кладовища. Детальніше...

1884 р. —

у Бердичеві народився Дер Ністер (Пінхус Менделевич Каганович) (1884-1950) – відомий єврейський письменник. Дер Ністер писав на ідиш, розпочинав як символіст. Згодом, зіткнувшись з неможливістю друкувати свої твори у Радянському Союзі, перейшов до реалізму. Був репресований по звинуваченню в "буржуазному націоналізмі" під час сталінського розгрому єврейської культури в СРСР у 1949 році. Реабілітований посмертно. Детальніше...

1765 р. —

в цей день в Бердичеві, починаючи з 1765 року, щорічно розпочинався Дем'янівський ярмарок, що тривав три тижні. Це був один з найбільших бердичівських ярмарків, серед яких були також літній Онуфріївський (починався 12 червня) і Успенський (15 серпня), що тривали по 6 тижнів; Йорданський – (8 січня) і Пасхальний (23 березня). Сучасники порівнювали бердичівські ярмарки з дрезденськими, річний прибуток яких становив понад 20 млн. Сюди приїздили купці з Російської імперії, Австрії, Німеччини, Туреччини та інших країн. Торгували зерном, льоном, вовною, шкірами, виробами з дерева, посудом, смолою, дьогтем, рибою, цукром, полотном, сукном, шовком, галантереєю, плугами, косами та іншими виробами із заліза, ювелірними прикрасами. З імпортних товарів мали попит кава, тютюн, цитрусові, горіхи, прянощі, столітні вина тощо. Особливо славилися ярмарки кіньми. Під час ярмарків табуни коней, рогатої худоби, овець займали території навколо міста і на площі біля Свято-Троїцької церкви. На ярмарки приганяли близько 15-ти тисяч голів рогатої худоби і близько 15-ти тисяч степових коней, не рахуючи табунних.