Бердичівський хлібзавод відкрив двері для школярів

Часи змінились і зараз екскурсії на виробництва відійшли в небуття з певних причин, адже заводи-гіганти ледь жевріють, або борються за виживання в жорстоких умовах конкуренції.

Однак, в усі часи є продукція, яка залишається поза конкуренцією в оселях усіх людей – це хліб. Пшеничний, чи житній, він завжди був і залишається незмінним і бажаним гостем в кожному помешканні.

Кожен знаходить хліб собі до вподоби, на свій смак. В Бердичеві чимало людей надають перевагу продукції «Бердичівського хлібозаводу», що вже давно не лише утримує позиції в рідному місті, а й успішно завойовує нові ринки збуту.

 

Як печуть бердичівський хліб мали змогу дізнатись учні двох міських шкіл №6 та №17. Для них днями відкрив свої двері «Бердичіський хлібзавод», що знаходиться по вулиці Червоній.

 

Неповторний запах свіжої випічки огортає і манить до прохідної заводу. Екскурсія розпочалась саме звідси, адже у ворота щохвилини в’їжджали фірмові вантажівки та борошновози, тож діти мали змогу побачити, як потрапляє борошно на завод.

 

Величезні цистерни з борошном під’єднуються до спеціальних силосів, куди відкачується привезене борошно, потім його просіюють і воно потрапляє уже в цехи, де його перетворюють на хліб, батони, пиріжки, торти, рогалики, короваї та безліч іншої продукції. А її охоче купують жителі усієї Житомирщини.

 

Як розповідали дітям дорогою в один з цехів, щодня три цехи заводу виробляють більше п’ятдесяти тон продукції, окрім кондитерських виробів. Під таку смачну статистику, діти потрапили в цех, де виготовляють тісто для майбутнього хліба. На їхніх очах, працівники заводу замішували тісто у величезних тістомісах. Учням розповіли і показали усі компоненти з яких виготовляють хліб і смачні батони: борошно, цукор, дріжджі перемішувались і тісто виливалось у тістоподілювач, з якого і виходили уже сформовані хлібини. Працівники, що стояли біля тістомісів, зазначили, що при виробництві не використовують ніяких барвників, підсилювачів смаку чи іншого ГМО. Кожну з буханок, співробітниця заводу спритно виловлювала з конвеєра, що постійно обертався, зважувала на вагах і знову клала на стрічку.

 

Далі учням показали печі, де випікається хліб і готову продукцію, яка постійно пливла запашною річкою до рук працівниць заводу. Важко було відірватись від цього видовища, але попереду було ще багато незвіданого і смачного, тож діти попрямували за екскурсоводом в цех, де випікались булочки, рогалики та інша смакота.

 

Там дітлахи затримались надовго – їм показали і розказали як виготовляються булочки і звісно ж, пригостили ще гарячою і від того ще більш запаморочливо-смачною випічкою. Дожувавши і набравшись сил, діти відправились роздивлятись завод далі.

 

Величезні чани із закваскою на чорний хліб та іншу продукцію, сучасні печі та лінії виробництва європейського рівня і безліч готових хлібин, батонів і булочок, які складають і готують на виїзд – калейдоскопом крутились в голові, адже екскурсія на хлібзавод видалась дуже насиченою. Учні зрозуміли який шлях проходить хліб від поля до столу і частина з них навіть захотіли стати пекарями після своєї мандрівки на завод. Адже пекар – одна з найкорисніших професій.