«Розбір польотів» із самовільними поселенцями гуртожитків на Червоній Горі влаштували на засіданні виконкому

«Розбір польотів» із самовільними поселенцями гуртожитків на Червоній Горі влаштували на засіданні виконкому

Доля мешканців двох гуртожитків – на вулицях бр. Міхєєвих, 8 та Котовського, 64-Б – стала приводом для чергового зібрання членів виконавчого комітету. Цього разу воно тривало майже цілий робочий день: настільки серйозним було питання.

Ще на початку минулого року за дорученням міського голови був розпочатий аналіз фінансової діяльності ЖЕКу №3, не обійшлось і без перевірки двох гуртожитків. Як з’ясувалось, переважна більшість мешканців проживає там безпідставно, не маючи жодних дозволів та ордерів, лише за усною домовленістю з колишнім керівником третього ЖЕКу.

Сергій Онофрійчук, заступник Бердичівського міського голови: «Вивчаючи питання по гуртожитках на вул. бр.Міхєєвих, 8 та Котовського, 64, виникло питання і по двох будинках на Котовського, 42а та 44. У свій час вони теж були передані від Міністерства оборони, на цей час мають статус житлових, але колись були гуртожитками. Частину мешканців переселили до цих будинків. І в нас теж виникли питання щодо правомірності поселення».

Робота перевіряючих тривала кілька місяців. Були неодноразові зустрічі з жителями гуртожитків, детально вивчався матеріальний стан кожної сім’ї. Зрештою, на розгляд виконкому винесли проект рішення, яким передбачалось, що гуртожитки віднині матимуть статус житла для тимчасового проживання. Також затверджувалось Положення з підставами для поселення до такого житла. Згідно законодавства, кімната надається терміном на 11 місяців без права приватизації чи передачі у спадок.

Члени виконкому запрошували до кабінету кожного мешканця окремо, їх було близько сотні. Цікавились, як ті поселялись, де прописані, чи перебувають на квартобліку, де працюють. Громадянам, котрі заселились до червня 2007-го року, тобто, до моменту передачі цих приміщень від Міністерства оборони до міської ради, їхні кімнати залишали. Через 11 місяців людям треба буде повторно звернутись із заявою про надання житла. У випадку, якщо підстав для поселення і подальшого проживання в гуртожитку у мешканців не було, їм пропонували виселитись добровільно (протягом місяця), або примусово – через суд.

Мобільне резервне житло місту дуже потрібне, кажуть посадовці. Є багато бердичівлян, які зовсім не мають, де жити, наприклад сироти. Крім того, іноді доводиться терміново відселяти людей з аварійних будинків. Так, як це сталось у випадку з будівлею на Свердлова, 1/2.

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: «Ви пам’ятаєте, коли в нас була непроста ситуація, ми їздили по всьому місту, я особисто звертався до керівників наших коледжів та училищ з проханням поселити відселенців. А в цей самий час здійснювалось самовільне заселення людей, котрі не мають жодного відношення до Бердичева».

Більше шансів залишитись у гуртожитках, окрім поселенців до 2007-го року, було у тих мешканців, які проживають у Бердичеві, працюють тут або проходять військову службу. Решті доводилось проявляти усе своє красномовство.

Мешканка гуртожитку: «Так, я прописана, у Козятині, але жилплощі за мною там не числиться. Працюю я у Мирному і виселятися буду тільки через суд».

Мешканка гуртожитку: «Чому це я вселилася незаконно? Що я зробила? В моїх квитанціях за комунальні послуги вказано, що я винаймач квартири. А ордера в мене нема».

Чимало мешканців, які, за висновком житлової комісії, не мають підстав для поселення і проживання у гуртожитку, були там ще й прописані. Паспортисти ЖЕКу розповіли: кого прописувати, а кого – ні, їм вказував начальник.

Паспортистка ЖЕКу: «Я розуміла, що роблю, але ми, працівники ЖЕКу, вважали, що директор має право розпоряджатися вселенням та пропискою людей до гуртожитку. Чому одних прописували, інших – ні? Скаже про себе. Якщо у мене була заява директора прописати, я прописувала. Якщо не було – не прописувала».

Дехто з мешканців мав у розпорядженні по дві і навіть три кімнати. Звільнити якусь одну люди не завжди погоджувались.

Мешканці гуртожитку: «Ми 16 років жили через стінку ДВП із двома сусідами. Це, по-вашому, нормально? Для пенсіонера Збройних Сил, який 21 рік віддав державі? У 2010-му нас приєднали третю кімнатку. На якій підставі? На тій же, що і всім».

Як з’ясувалось, у гуртожитках були ще й так звані номери «люкс» - дві кімнати з усіма зручностями. Їхні мешканці, як могли, намагались переконати членів виконкому у своїй бідності.

Мешканка гуртожитку: «Я народилась у Маркушах, зараз там живе бабуся. Батьки мої зараз проживають у Бердичеві, у 2-кімнатій квартирі. Чоловік з Бистрика, там живе свекруха. Який в неї будинок? Звичайний будинок».

Мешканка будинку: «Я зверталась за житлом до начальника ЖЕКу, а не до двірника! Залишіть мене у «люксі», я там прописана, а в 60-ту я не піднімусь. Мене звідти тільки у гробі винесуть!».

Далі – більше. Родина ось цього чоловіка, військовослужбовця Вінницького гарнізону, має у власності 3-кімнатну квартиру і ще 66 кв.м. отримала від колишнього начальника ЖЕКу у гуртожитку. У неналежній їм кімнаті люди зробили ремонт, а коли почули про виселення, пригрозили житловій комісії спаленням! Та це посадовців не злякало.

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: «На сьогоднішній день виділення такої кількості площі при наявності житла абсолютно незаконне. Вирішуйте питання з тими, хто вам це «підказав». Ми на таке порушення не підем».

Двом іншим родинам з допомогою ЖЕКу вдалось отримати ордери на квартири у колишніх гуртожитках на Котовського, 42-А та Котовського, 44, які набули статусу житлових будинків. За вказівкою начальника паспортисти підробляли довідки, наприклад, до однієї наявної дитини дописували дві неіснуючі.

Паспортистка ЖЕКу: «Він дав мені довідку, сказав переписати і я переписала. Тепер я усе усвідомлюю, адже свідоцтв та паспортів мені надано не було».

А потім ці сфальсифіковані документи передавались до виконкому для прийняття рішення про надання житла.

Сергій Онофрійчук, заступник Бердичівського міського голови: «Було виділено житло на склад сім’ї з 5-ти чоловік, хоча фактично, вона складається з трьох осіб: батька, матері та дитини. Дві дитини було просто приписано. Чоловік у новій квартирі не прописався, лишився у гуртожитку, а дружина переїхала з дитиною».

На засіданні вирішили залишити розлученого чоловіка жити надалі у гуртожитку. За його словами, він нічого не знав про аферу, яку вчинила колишня дружина. Ордер на видану їй квартиру будуть скасовувати у судовому порядку.

Іще два випадки незаконного отримання квартир були пов’язані з діяльністю КЕВ. В одному з них структура видала людині ордер у 2008-му році. Хоча ще у 2007-му гуртожитки вже були комунальною власністю. Не знаючи, що житло видане незаконно, громадяни його ще й приватизували.

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: «КЕЧ видає ордер, людина вселяється. Після того, як гуртожиток набув статус будинку, подаються уже «чисті» документи і таким чином відбувається приватизація. Так було? Зараз нам треба усе повернути назад. У першу чергу, треба накласти заборону на відчуження».

Наразі бердичівські посадовці чекають роз’яснення даних фактів від КЕВ. Після довготривалого та напруженого засідання міський голова звернувся до присутніх керівників з проханням зробити серйозні висновки, і нагадав про персональну відповідальність за ведення фінансово-господарської діяльності.

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: «Коли ми розпочали перевірку фінансової діяльності підприємства і виявили такі кричущі факти, було непросто на це дивитися. Але ми продовжили роботу, хочу подякувати усім, хто виконав її якісно. Треба усім заступникам голови посилити контроль за роботою відомчих підприємств. Так що робімо усі висновки, щоб подібних випадків у нас більше не було».

Автор: Інна Плесна