Вчора зранку в районі поповзли чутки, що на Слободищенському ставу, одному з найбільших на Гнилоп’яті , провало заставки, і велика вода хлинула вниз по течії. Буцім то, в Житомирському відсічному водосховищі рівень піднявся на 40 сантиметрів, що серйозно загрожує аварійній одинадцятиметровій дамбі.
Прийшлось виїхати на місце, щоб підтвердити або спростувати чутки. Вже переїжджаючи Чуднівським мостом, стало зрозуміло, що підозри можуть підтвердитись, адже річка розлилась на всю ширину заплави, що буває не так вже й часто.
Далі – більше. Заставки на столітній греблі в Скраглівці прогнулись від напору великої води, але ще тримались. Хоча і не зрозуміло, навіщо став загачений до такої висоти, адже саме від цього на північних околицях Бердичева зараз вже підтоплено чимало людських городів і садиб.
В Швайківці ситуація більш-менш нормальна. Місцевий став орендується приватним підприємцем, який і слідкує за греблею. Своєчасно необхідна кількість заставок була знята, і рівень води значно не підвищився.
І ось, нарешті, під’їхав до греблі в селі Слободище. Бригадами аварійників чи комунальників тут і не пахло. На мосту лазив одинокий школяр, якого ледве вдалось мовити відійти від небезпечного місця, а на десятки метрів розносився шум води.
Замість дерев’яних чи металевих заставок перед греблею стоять тут залізобетонні блоки, які багато років цілком безпечно утримують воду. А на середній ділянці греблі їх не було видно під товщею падаючої води.
Як пояснив згодом сільський голова, там дійсно стояло кілька дерев’яних заставок для регулювання стоку, і верхні з них зламались, чим полегшили роботу селянам. Адже все одно в такий період їх потрібно було б підіймати, щоб перепустити надлишок води в ставу.
Ніякої нештатної ситуації це не сталось, не говорячи вже про якусь катастрофу. Отже чутки підтвердились наполовину – дошки зламались, але лиха це не спричинило.
Я вже писав якось, про потенційну можливість використовувати гідроенергію нашої річки і тепер знову переконався в цьому. Особливо, коли потрапив в середину старовинного Швайківського млина. Все таки вміли наші предки жити в гармонії з природою.
РиО Бердичів
Просмотрено: 662 раз
