Мабуть, у кожній професії є стійкий вислів, котрий чітко визначає, для чого ж ця професія потрібна. Місцеві представники музейної справи своє покликання окреслюють, як «надання минулому вічності». І якщо хтось сьогодні і стоїть на варті збереження та примноження матеріальної й духовної культури, то це саме вони – члени колективу Музею історії м. Бердичева. Охоронці історичної пам’яті та традицій.
Історія появи музею у такому вигляді, в котрому він постає перед його відвідувачами у ХХІ-му сторіччі, складалася не одне десятиліття, розповідають місцеві фахівці. І за всі ці роки їхнім попередникам та їм самим вдалося зібрати в одному місці по-справжньому цінну й цікаву колекцію краєзнавчого матеріалу. Перші кроки зі створення музею давалися дуже непросто, починали «з нуля». Кілька чоловік ходили Бердичевом і збирали фотографії, книжки, газетні вирізки. Але згодом, усвідомлюючи потрібність цієї справи, до створення колекції долучилися пересічні бердичівляни: почали зносити нагороди, ікони, старовинні друковані матеріали.
Наталія Захарчук, науковий співробітник Музею історії м. Бердичева: «Вперше музей у Бердичеві був відкритий ще у 20-х роках. Але нинішня колекція була зібрана у 1984 році. Саме вона стала передумовою створення історичного музею. Тоді він мав три зали: історичну (з дня заснування Бердичева і до ХХ сторіччя), залу, присвячені історії Великої Вітчизняної війни та залу, присвячену постатям, котрі творили історію міста.»
Експозиція все збільшувалася і місця, в якому її збирали – музейного приміщення 5-ї школи – стало вже замало. Тож було прийняте рішення дати музею нову прописку. 10 років тому колектив закладу і всі експонати оселилися у двоповерховому приміщенні, котре розташувалося на території Кляштору Босих Кармелітів, перетворившись на місце, котре просто неможливо не відвідати.
Наталія Захарчук, науковий співробітник Музею історії м. Бердичева: «Наш музей знаходиться на території колишнього монастиря. Він розташований, як кажуть бердичівляни «у намоленому місці». Саме у цій будівлі мешкав колись настоятель монастиря. І дійсно, людина, яка переступає поріг нашого музею, бачить, наскільки тут позитивна енергетика, відчуває себе просто чудово. Думаю, що люди, котрі відвідають нас, переконаються, що тут зберігаються дійсно цікаві речі. Ми чекаємо і на відвідувачів, і на тих, хто збагатить наш музей новими експонатами. Тоді ми зможемо зробити ще багато нових експозицій про наше місто.»
Музеї – то наука, освіта, культура і дослідження… В них не лише розповідають про історію рідного краю, а й виставляють, видають, комплектують, класифікують і роблять ще багато чого для того, аби залучити людей до надбань національної і світової культурної спадщини. Займаються цим і у бердичівському Музеї історії.
Павло Скавронський, директор Музею історії м. Бердичева: «У нашому музеї працює 15 працівників. Тут зберігається понад 10 тис. експонатів, значна частина яких виставлена в експозиціях. Музей відвідують і мешканці Бердичева, і ті, хто приїздять сюди у гості. Не всі бердичівляни знають про наш музей і приходять сюди вперше, коли до них приїжджають гості з інших міст. Досить часто показ міста Бердичева починається з показу музею.»
Їм гріх скаржитися на відсутність відвідувачів, розповідають працівники музею: лише за 2012-й у цих стінах побувало близько 16-ти тисяч людей. Цьогоріч, лише кілька останніх експозицій, котрі проходили у тутешній виставковій залі, зібрали по тисячі, а той по 1,5 тисячі відвідувачів кожна. Так, працювати треба і на свята, і тоді, коли всі навколо відпочивають, та й зарплати тут далеко не захмарні. Але ж недарма керівник називає їх натхненими ентузіастами та справжніми асами своєї справи.
Павло Скавронський, директор Музею історії м. Бердичева: «У нас працює науковий співробітник Н. М. Захарчук, яка чудово проводить екскурсії, Л.В.Коломієць, яка теж прекрасно знає історію Бердичева та його околиць. У нас чудово працюють музейні доглядачі: Л.П.Король, яка забезпечує збереження музейних експонатів і І.І.Абрамова, котра, крім цього, забезпечує і огляд експонатів. Я очолюю музей лише 2 місяці, але, дякуючи підтримці свого заступника з господарської роботи В.В. Пилипчука і головбуха І.О.Трофанович, можу присвятити себе суто музейній справі.»
Є ще один бік роботи його та його підлеглих, на який потрібно звернути увагу, відзначає Павло Скавронський. Цікаві і змістовні статті у наукових журналах – це теж, свого роду, музейна робота. Адже як іще Україна і весь світ зможе ось так просто дізнатися про славне місто Бердичів?
Павло Скавронський, директор Музею історії м. Бердичева: «Нещодавно відбулася наукова Всеукраїнська конференція, присвячена військовим подіям на Волині та Поліссі. Наші працівники теж взяли участь у ній: у науковому збірнику є також 5 їхніх статей. Л. Коломієць написала статтю про залу воїнів-інтернаціоналістів. І. Дусик – про льотчика Піонтковського – Героя Радянського Союзу, котрий народився в Бердичеві. Краєзнавець В. Сінчук став автором статті про Героя Радянського Союзу Луппова, іменем якого у Бердичеві названо вулицю. Таким чином українці дізнаються більше про історію міста і у них виникає бажання відвідати наше місто. Я вважаю, що його майбутнє – туристичне.»
Цими вихідними разом з усім світом колектив бердичівського Музею історії зустрічатиме своє професійне свято – Міжнародний день музеїв. У тому, що Бердичів сьогодні цікавить тисячі людей, котрі щодня торують до нього свої маршрути, є величезна заслуга і цих людей. Пишаються ними і у самому місті, адже разом зі всією громадою місцева музейна спільнота робить Бердичів успішнішим і привабливішим.
Павло Скавронський, директор Музею історії м. Бердичева: «Хотів би побажати працівникам нашого музею наснаги, здоров’я, успіхів і щоби кількість відвідувачів заходу збільшувалась. Нині перед нами стоїть завдання не лише показувати те, що в нас є, але і вивчати історичне минуле, займатися пошуком нових експонатів, залучати до нашої справи краєзнавців-ентузіастів та за допомоги громадськості наповнити музей експонатами та новими знаннями про наше місто.»
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
Телеканал "ВІК"
Просмотрено: 643 раз
