Працювати фактично на власному ентузіазмі – це норма для нашої країни. Здавалось би, що в сучасному суспільстві таке поняття могло б і мало б, давно зникнути, але варто копнути глибше і знайдеш безліч прикладів самовідданої роботи багатьох людей. Унікальними в цьому аспекті є співробітники аварійно-рятувальних служб, пожежники та інші спеціальні формування, які 17 вересня відзначатимуть своє професійне свято – День Рятівника.
В тому, що професія рятівника – це швидше стан душі, а ніж обов’язок, вкотре переконуєшся відвідавши пожежні частини нашого міста незадовго до професійного свята рятувальників. Тим більше, що воно співпадає з великим християнським святом – днем вшанування ікони Божої Матері «Неопалима купина», яка вважається захисницею майна від вогню.
Звісно було б набагато краще, якби у наших рятувальників було б менше виїздів, а більше навчань, але на жаль, пожеж і трагічних випадків у нас вистачає. 2013 рік для бердичівських рятувальників видався важким, було багато виїздів та роботи у підрозділах, - зазначив Ігор Володимирович Шевчук, начальник Бердичівського районного управління ГУ МНС, спілкуючись з журналістами напередодні професійного свята.
Особовий склад працював в цьому році як ніколи, адже до щоденних проблем рятувальників пов’язаних з гасінням пожеж додались ще й проблеми як кажуть насущні - з протікаючи ми дахами та опаленням. Зараз у двох пожежних частинах №9 по вулиці Петровського та №4 по вулиці Красіна, проводяться ремонти покрівель. Втім, на цих проблемах Ігор Володимирович не став загострювати увагу, оскільки рятувальники це не ті люди, які люблять і вміють скаржитись, вони просто гуртом вирішують свої проблеми і йдуть далі працювати на благо містян. У нас напередодні будь-якого професійного свято прийнято говорити про здобутки і плани на майбутнє, тож ми і не будемо порушувати цієї славної традиції.
Тим більше, що здобутків у наших пожежників в цьому році чимало. Першим, на думку пана Шевчука, стало зменшення на Бердичівщині кількості пожеж, в першу чергу завдяки профілактичній роботі.
«Проводились відпрацювання населених пунктів, активно працювали з містом і районом, і дякуючи цій щоденній, кропіткій роботі маємо зменшення кількості пожеж», - відзначив Ігор Володимирович.
Важливим здобутком стало для пожежників і відкриття пожежних пунктів в районі. Не так давно, в селі Семенівка, Бердичівського району було відкрито пункт місцевої пожежної охорони. Він став другим на Бердичівщині, та першим і поки що єдиним, пожежним пунктом відкритим на Житомирщині в цьому році.
Загалом, бердичівляни одні з перших в області, переймаючи досвід у колег з сусідніх регіонів, розпочали цю нелегку місію відкриття пожежних частин в районі і наразі стоїть питання про відкриття третьої пожежної частини в одному з сіл району.
Місцеві пожежні частини, що уже функціонують в селах – суттєво допомагають вогнеборцям в їхній роботі. А функціонують вони завдяки підтримці влади та сільських громад. За суттєву допомогу та підтримку у відкритті пожежного пункту в селі Семенівка, Ігор Володимирович висловив вдячність Марії Волковій.
Варто пишатись і музейною кімнатою створеною в пожежній частині №9 за ініціативи ветеранської організації служби цивільного захисту, експонати якого показують життя рятувальників. Старі фотографії, пожежні костюми різних років, чимало іншого обладнання дають уявлення з чим щодня доводиться працювати цим мужнім людям.
На сьогодні в трьох підрозділах СДПЧ-9, СДПЧ-4, ППп №39та міськрайонному відділі, нараховується 93 особи особового складу. Проблем з кадрами немає – на одне місце претендують близько сорока чоловік. Серед бажаючих поповнити лави рятувальників в більшості молодь, яка вбачає у цій професії соціальну захищеність,стабільність та перспективи на майбутнє. Однак, у молоді, яка приходить на роботу немає досвіду, їх навчають і підтримують старші більш досвідчені колеги, адже робота рятувальників несе в собі великий ризик для життя і помилка може коштувати дуже дорого.
Одним з наймудріших вчителів для молодого покоління є Іван Петрович Осіпчук, керівник професійного пожежного поста №39, який можна сказати, відродив доручену йому пожежну частину з «нуля» з такими як сам непосидючими, і люблячими свою роботу колегами, які теж вийшли на заслужений відпочинок. Тут слід зазначити, що в даній частині працюють здебільшого рятувальники, які вийшли на пенсію, але стан здоров’я та обставини дозволяють їм ще попрацювати на благо Бердичева.
Невеличка пожежна частина по вулиці Нізгурецькій у далекому 2003 році була мало схожа на будівлю придатну для створення на її базі пожежної частини, але відсутність ремонту та вирізані батереї не зупинили Івана Петровича, він не опустив руки, а доклавши трохи праці і фантазії створив одну з найкращих пожежних частин.
Найкраща не лише за своїм особистим складом, а за атмосферою, яка там панує. Найвлучніше слово для передачі настрою, що охоплює при відвідинах цієї частини – затишна, тут не відчуваєш плин часу,мабуть цьому сприяє камін облаштований в кімнаті відпочинку персоналу, чи музейна кімната, як скринька скарбів сповнена різними старожитностями і цікавинками пов’язаними не тільки з життям пожежників, але й з побутом наших предків.
Камін у кімнаті відпочинку це компенсація за те, що в кімнату персоналу технічно було неможливо провести опалення, - пояснив Іван Петрович, побачивши наші здивовані погляди в бік такого дива,- довелось шукати вихід з становища, і я обклавшись журналами та книгами, таки його знайшов, як бачите.
Всі роботи проводились силами особового складу частини, можна сказати,що в неї вклали душу усі працівники. Така ж ситуація і з технікою – двома пожежними автомобілями, які їздять тільки завдяки тому, що їх постійно ремонтують рятувальники. Взагалі, розповідає пан Осіпчук, пожежники виживають на жаль, лише за кошти спонсорів,які й в більшості допомогли відновити частину, і зараз забезпечують пальним. І не зважаючи на такі побутові дрібні негаразди професійно пожежний пост№39 продовжує посідати перші місця в області на змаганнях серед аналогічних частин і несе свою службу охороняючи домівки бердичівлянвід вогню.
Родзинкою цієї частини безумовно є музей, експонати якого зібрав Іван Осіпчук власноруч. Тут і пожежний віз, точна копія того, яким виїздили на пожежі наприкінці 19-го сторіччя, і багато пожежного спорядження та різних часів. Краще один раз побачити і відчути всю атмосферу, яка панує там, а ніж розповідати.
Далі нас зустріла одна з наймолодших частин в місті - ДПЧ№4, по вулиці Красіна, відкрита у 2011 році. Не зважаючи на свій вік, ця частина теж має чим пишатись – особовий склад їздячи на численні змагання, як професійні, так і спортивні, привіз чимало відзнак.
Всі пожежні частини нашого міста об’єднує те, що випадкових людей тут немає, всі хто борються з вогнем, допомагають людям у надзвичайних ситуаціях, знають на що вони йдуть і вже давно зробили у житті свій вибір про який вони нітрохи не жалкують.
Просмотрено: 695 раз
