Eсли Вы хотите оставить комментарий к данной статье, то Вам необходимо зарегистрироваться на сайте.
Цей день в історії Бердичева
Категория:
1999 р. —
в Централізованій бібліотечній системі міста Бердичева з метою поповнення бібліотечного фонду вводяться платні послуги (до цього всі послуги бібліотекою надавались безкоштовно). Номенклатура платних послуг визначається "Переліком платних послуг", затверджених директором ЦБС і систематично коригується в залежності від кон'юнктури попиту та можливості бібліотек. Розмір плати за послуги окремо по кожному виду встановлюється калькуляцією, затвердженою директором ЦБС, вартість послуги розраховується виходячи з планової собівартості.
1971 р. —
в Бердичеві у новозбудованому приміщенні по вулиці 30-річчя Перемоги, що неподалік від міського ринку, розпочало свою діяльність підприємство з хімічної чистки одягу – т. зв.
хімчистка. Підприємство має відповідне обладнання та надає послуги з чистки та прання одягу як підприємствам, так і населенню.
1959 р. —
Центральна міська бібліотека, що носить ім'я російського письменника Максима Горького, отримала нове приміщення в новозбудованому житловому будинку по вулиці Свердлова, 10. Тут розмістились бібліотечний фонд, абонентський відділ та великий читальний зал. В цьому будинку міська бібліотека знаходиться і донині.
1941 р. —
з метою з'ясування, яким чином змінилась демографічна ситуація на Житомирщині після трьох місяців її окупації німецькими військами, окупаційна влада провела перепис населення краю. За даними цього перепису у Бердичеві проживало 22895 осіб (9664 чоловік та 13231 жінок), у Бердичівському районі – 52426 осіб (23032 чоловік та 29394 жінок). Для порівняння, за переписом, проведеним у 1939 році, у Бердичеві проживало 62014 осіб, а у районі – 45691 осіб.
1903 р. —
у Бердичеві (за деякими джерелами – у Києві) народився Горовиць Володимир Самійлович (1903-1989) – американський піаніст українсько-єврейського походження, один з визначних піаністів двадцятого століття. Володимир Горовиць у 1920 році закінчив консерваторію, у 1925 році емігрує в Європу, де швидко завойовує популярність як концертуючий піаніст. З 1928 року проживає в США (1944 року отримав американське громадянство). Його репертуар надзвичайно широкий — від творів Доменіко Скарлатті до Сергія Прокоф'єва. Значне місце в репертуарі займали також його авторські транскрипції популярних творів. Гра Володимира Горовиця вирізнялась блискучою віртуозністю та феноменальною технікою. Помер Володимир Горовиць 5 листопада у Нью-Йорку (США), похований в сімейному склепі свого тестя Артуро Тосканіні на кладовищі Cimitero Monumentale (Мілан, Італія). З 1995 року в Києві проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця. Детальніше...
1833 р. —
в селі Чорний Яр, що на півночі Астраханського краю, народився Андрій Іванович Косич (1833-1917) – російський військовий та громадський діяч, генерал-лейтенант від інфантерії. Андрій Косич приймав участь у Балканській війні (1877), обороні Севастополя (1854-1855), у 1895 році займає пост помічника командувача військами Київського військового округу. Андрій Іванович ніколи не замикався в межах якоїсь однієї справи і на цьому посту приймає дієву участь у житті краю. Так, він прийняв на себе звання почесного члена Київського губернського статистичного комітету і Київського товариства сільського господарства. Андрій Косич,
"чтобы не носить его только номинально", з нагоди Бердичівської сільськогосподарської та промислової виставки 1901 року виступив 15 серпня того ж року з доповіддю про Бердичівський повіт в сільськогосподарському, побутовому, промисловому та інших відношеннях, зібравши в доповіді великий статистичний матеріал. Його "Город Бердичев и Бердичевский уезд. Статистический очерк" і до сьогодні залишається цінним історіографічним джерелом. Помер Андрій Іванович Косич 15 березня 1917 року в Петрограді, похований в Москві в Олексіївському монастирі.
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.