Поезія – це музика душі, яка зачаровує своїх слухачів своїми римами і ритмами. Але проза життя нині не дає нам вільної хвилинки, щоб почути її неповторну мелодію. Ми мало читаємо, а особливо, вірші, бо це ж треба сидіти і думати, що ж нам хоче донести автор, ми втрачаємо здатність чути і читати між рядків оте закодоване послання до нас, підмінивши його швидкорозчинними, без особливого змісту, передачами та фільмами.
Не слід забувати і нівелювати силу слова, особливо, поетичного, адже в нас є багато людей, які своїм поетичним талантом запалюють душі, вдихаючи в них іскри нових відчуттів, вони, як прометеї, несуть загалу щирість, доброту та діляться своїм світосприйняттям.
Від світу описаного у «Фреї» - першій поетичній збірці нашої землячки Валентини Бендерської, у присутніх на презентації її книги,що відбулась наприкінці минулого тижня в актовій залі РДА, від простих на перший погляд рядків про звичайні емоції і переживання, йшли мурашки по шкірі. Шість розділів з яких складалась збірка відповідали певному періоду життя авторки, зачіпали за живе присутніх на презентації, бо кожен міг взяти з них щось своє, чи згадати прожите.
Валентина Бендерська народилась в Бердичеві, навчалась у міській музичній школі, з червоними дипломами закінчила сперш Житомирське музичне училище, а згодом і Київський інститут культури імені Корнійчука за спеціальністю теоретик-хормейстр і заснувала в Житомирі хорову студію «Струмочок», яка стала її улюбленим дітищем.
Досить довгий час вона жила і працювала в Житомирі, але обставини змусили її поїхати закордон, де власне й прокинувся її поетичний талант. Спершу вона записувала у віршах всі події свого дня – це було щось на кшталт поетичного щоденника, а потім рими стали приходити частіше і ось так і назбиралось на першу збірку. Рідні поетеси спершу несерйозно сприймали її захоплення, головним критиком її творчості була і залишається її донька, яка почавши вчитуватись у написані матір’ю рядки спонукала її випустити збірку.
РиО Бердичів
Просмотрено: 595 раз
