Eсли Вы хотите оставить комментарий к данной статье, то Вам необходимо зарегистрироваться на сайте.
Цей день в історії Бердичева
Категория:
2013 р. —
цього дня на позачерговій сесії Бердичівської міської ради прийнято рішення про перейменування двох площ та п’яти вулиці у Бердичеві. Так, нові п’ять вулиць у районі Елінгу, що попередньо отримали назви Проектна 1, -2, -3, -4, -5, перейменовані на честь п’яти Героїв Радянського Союзу, які проживали у Бердичеві. Відтепер вони називатимуться вулицями Аліна, Шевиріна, Ривжа, Найдіна і Кучерова. Отримала свою назву також досі безіменна площа біля міського Палацу культури ім. О.А. Шабельника. Відтепер вона носить назву площі Мистецької. Нову назву отримала і площа Будівельників – її перейменували на площу Седлецьку, на честь міста-побратима Седльце (Польща).
2006 р. —
у Музеї історії міста Бердичева відкрито виставку, присвячену 150-й річниці з нагоди дня народження всесвітньовідомого письменника Джозефа Конрада (1857-1924). В рамках заходу представлено 26 стендів, які розповідають про дитинство, юність, традиції роду, а також особисте життя польського письменника, який народився в селі Терехове нині Бердичівського району.
1991 р. —
у Будинку культури машинобудівного заводу "Прогрес" (нині це Палац культури ім. О.А. Шабельника) засновано міський центр "Юність" – об'єднання спеціалізованих гуртків, покликанням яких є розвиток дитячої творчість.
1906 р. —
цього дня вранці в Бердичеві було розібрано стару дерев'яну Миколаївську церкву, що знаходилась на вулиці Білопільській (нині вулиця Європейська). На її місці будівельники приступають до спорудження нової кам'яної церкви, будівництво якої буде завершено наприкінці 1908 року.
1863 р. —
цього дня в Бердичеві розстріляно учасників польського повстання, яке охопило терени Королівства Польського, Литви і частково Білорусії та Правобережної України. Повстанці, а це була переважно польська шляхта, прагнули здобути національну незалежність і відновити державність. Значну підтримку їм надавали селяни, переважно з місцевого польського населення. В ряді місць і українські селяни прихильно ставилися до повстанців. Так, у селі Гурівці Бердичівського повіту (нині село Козятинського району) та в деяких інших селах селяни вступали до повстанських загонів і разом з польськими патріотами мужньо билися з царськими військами. Проте сили були нерівні. На придушення повстання царизм кинув велику й добре озброєну армію. Близько 20 повстанських загонів, що діяли на Правобережній Україні, були розгромлені, а частина з них перейшла на територію Галичини.
1647 р. —
єпископ Київський Станіслав Заремба з Калинова, оздоровлений іконою Матері Божої Бердичівської, цього дня підписав акт про офіційне визнання ікони чудотворною. Звістки про дію молитов при іконі поширилися Україною, Польщею, усією Європою. В наступні роки Бердичів став центром християнського паломництва вірних обох гілок християнства – православних і католиків.
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Просмотрено: 420 раз
