У Бердичеві будівельні матеріали стали причиною штрафу

Що таке ремонт знають усі. Бруд, пил, безлад та сила будівельних матеріалів, які потрібно десь зберігати. Далеко не завжди господарі тримають усе необхідне для облаштування оселі вдома. Нерідко, проходячи вулицею вздовж приватних будинків, обабіч дороги, можна натрапити на гору піску чи щебеню. Інколи на подібні знахідки можна наштовхнутися навіть у багатоповерхівках, на сходових майданчиках чи поряд із квартирами. З одного боку усі ніби й розуміють власників будівельних матеріалів і намагаються терпляче ставитися до бруду навколо. Однак, часом, ремонтні роботи не мають кінця, розтягуючись на роки. А господарів квартири мало хвилює, чи заважають вони цим самим тим, хто живе поряд.

Більше того, складування сміття часто призводять не тільки до зіпсованих стосунків із сусідами, а й тягнуть за собою немалий штраф за порушення правил благоустрою. Так, у середу, 28 травня, на засіданні адміністративної комісії Бердичева було розглянуто два відповідних протоколи. Щоправда, вони абсолютно різнилися між собою ставленням порушників до ситуації, в яку вони потрапили.
У першому випадку міліція склала протокол про адмінпорушення на чоловіка, що проживає по вулиці Комсомольській, за складування останнім піску. І хоча чоловік запевняв присутніх, що так будується ледь не вся Україна, провину свою визнавав повністю. Більше того, на день засідання він уже все прибрав, на підтвердження чого представив фото.

У ході розмови, члени адміністративної комісії поцікавилися у бердичівлянина, чому він не звернувся до «Бердичівкомунсервісу» та не отримав дозвіл на складування будівельних матеріалів. Для цього слід було лишень звернутися із відповідною заявою, сплатити 21 гривню і протягом місяця вільно зберігати усе необхідне для ремонту. Чоловік відповів, що досі про таке ніколи не чув. Знав би, обов’язково б звернувся і клопоту не мав.

Зважаючи на те, що ситуація вичерпала себе як така, затягувати з рішенням не стали. Так як відповідно до українського законодавства попередження за порушення благоустрою не передбачено, чоловіка зобов’язали сплатити мінімальний штраф у сумі 340 гривень. Проте, зважаючи на відповідальність порушника, порадили йому написати заяву з проханням про його скасування. Мовляв, усе зрозумів, порядок навів, фото вже є.

А от наступний випадок видався куди складнішим. На засідання завітала літня жінка зі своєю дочкою. Від самого початку розмова не склалася: усе почалося і закінчилося наріканнями на життя, владу і закони.

Спершу жінки передали комісії письмове прохання скасувати попередньо накладений на них штраф. На початку звернення було викладено передісторію усієї ситуації, зокрема те, як вони зверталися до ЖЕКу та комунальних структур міста з проханням відремонтувати їм їхню оселю, як ніхто їм не допоміг та про те, як власними силами вони розпочали ремонт. Тоді, за їхніми словами, усе і почалося. У листі значилося: «Ваші працівники сприйняли наші будівельні матеріали за сміття і склали на нас протокол».
Бердичівлянки вже не вперше з’являються на очі комісії. Розпочалося усе іще торік. Чому порушниці вирішили, що житло, яке знаходиться у їхній власності, їм повинен ремонтувати хтось інший так і залишилося загадкою. Як і в попередньому випадку, за словами жінок, про можливість отримати дозвіл на складування матеріалів вони не знали. Хоча, у даній ситуації, навряд чи термін у місяць, протягом якого могли б дозволити зберігання, тут щось би вирішив.

Ситуація наступна: спершу власницю попередили про можливу відповідальність за складування матеріалів та попросили їх прибрати. Його жінка проігнорувала. Тоді було накладено штраф за порушення правил благоустрою. Знову ніякої реакції. Як наслідок – справу було передано до виконавчої служби, а суму призначеного платежу подвоєно. Тоді городянка з’явилася до голови адмінкомісії міста Михайла Гайчені з проханням допомогти. Чиновник відгукнувся та надіслав листа до виконавчої служби, у якому просив зняти подвоєння. Останнє зняли. Замість сплатити 1700 гривень врешті було призначено 680 гривень.

Проте, навіть після усіх вищевказаних «баталій» будівельні матеріали ніхто так і не прибрав. Михайло Гайченя розповів, що близько трьох тижнів заходив до городянок, але поблизу їхньої оселі все залишилося без змін. На питання «чому?», переконані у своїй правоті жінки, стверджували, що не мали змоги: спочатку на заваді стала зима, потім – відмова ЖЕКу дати їм машину для їхнього вивозу тощо.