Немає жодних офіційних даних про те, скільки бердичівлян наразі виконують свій військовий обов’язок на східних рубежах держави. У березні, коли тільки події починали розгортатися, йшла мова про залучення у рамках мобілізації семи тисяч бердичівських чоловіків. Правда, тоді, начебто, не вдалося виконати це мобілізаційне завдання у повному обсязі (знову — за неофіційними даними).
Втім, якщо взяти за основу цю цифру у сім тисяч, то виходить, що нинішня війна мала б прямо зачепити кожну третю бердичівську родину (зважаючи на кількість населення у місті). Саме тому дивною виглядає ситуація і випадку зі збором благодійних коштів на закупівлю необхідного для наших захисників тепловізора (прилад нічного бачення).
Ініціативу про збір коштів на і потреби висловив ще місяць тому депутат міської ради Віктор Бессаліцьких. Сталося це після трагічної загибелі нашого земляка — десантника 95-ої аеремомобільної бригади Віталія Дульчика. Збір коштів було оголошено на прохання бійців бригади. Про це сповістили бердичівські ЗМІ, оголошення транслюється і досі по місцевому телебаченню. Та...
У середу стало відомо, що на відповідний благодійний рахунок, при необхідних 16 тисячах гривень, надійшов мізер, якого навіть близько не достатньо для придбання необхідного обладнання. Враховуючи цю ситуацію, міський голова Василь Мазур звернувся до самих депутатів ради з проханням “скинутись” хто чим може. Захід не примусовий, проте по закінченні позачергової сесії майже всі депутати залишилися у залі засідань, аби виділити хто що може.
Разом з тим, тоді ж стало відомо, що свою підтримку українській армій вирішило надати і бердичівське підприємство “Ритм-Рост”. За зверненням місцевої влади це підприємство виділило 35 тисяч гривень на закупівлю ще одного, більш потужного тепловізора. Купити його і передати на місце призначення у військову частину на Сході планували ще у середу.
Та сталося не так, як гадалося. За словами першого заступника міського голови Івана Демуся, підприємство, котре погодилося продати тепловізор, почало “грати свою гру”. “З ними вже все, домовилися. У середу відправив міський голова туди машину і уповноваженого працівника. Перед цим зранку їм передзвонили, уточнили. Питань ніяких не було — кажуть: зустрічаємось. Ми підготували вже всі документи, у тому числі, щоб перерахувати кошти, але ж треба було побачити — за що. Приїхали туди з представниками військових, побачили тепловізор, перевірили, провели тестування, все начебто нормально. Наші представники мені телефонують: що далі робити? Кажу — перераховуємо кошти. Але, цілий день їх водили за носа, ніяк не могли сказати рахунок, куди перераховувати кошти. Під кінець дня кажуть: або давайте готівку, або ми вам не відпускаємо. У результаті — поїхали ні з чим. Те ж само було і вчора. Тут вже не знаєш, що думати: хто їх продає і звідки їх бере, і чи на цьому горі ще хтось не наживається? Може, я і зайве наговорюю, але повірте, що це - страшні речі”, - розповів про процес закупівлі тепловізора Іван Демусь.
Як наразі відбувається процес закупівлі життєво необхідного обладнання, невідомо. Але очевидно одне — мешкання у цьому процесі хоч на хвилину, може вартувати чийогось життя. Не дай, Боже...
Бердичівські новини
Просмотрено: 617 раз
