Eсли Вы хотите оставить комментарий к данной статье, то Вам необходимо зарегистрироваться на сайте.
Цей день в історії Бердичева
Категория:
2011 р. —
в приміщенні загальноосвітньої школи села Райгородок Бердичівського району відкрилась музейна кімната Героя Радянського Союзу Вадима Клавдійовича Олійника. Тут розміщені документи, особисті речі та вірші, написані В.К. Олійником, його листи до матері, листи однополчан В.К. Олійника. Ініціатором створення музею став член громадської ради при Житомирській обласній державній адміністрації Віктор Володимирович Шафранський, син сестри Героя Аліми Олійник. Стрічку біля входу в музейну кімнату перерізали сестра Героя Аліма Клавдіївна Олійник та заступник голови Бердичівської районної державної адміністрації Микола Петрович Климчук.
2003 р. —
поряд зі входом до Швайківської загальноосвітньої школи відкрито пам’ятний знак на честь воїнів-афганців. Пам'ятний знак увіковічує жителів сіл Райки та Швайківка, воїнів-афганців, що загинули в Республіці Афганістан: Патея Анатолія Івановича (1966-1985), Живуна Сергія Олександровича (1966-1985), Чумака Петра Миколайовича (1964-1983). Сергій Живун, Анатолій Патей та Петро Чумак були випускниками Швайківської загальноосвітньої школи. Ініціатором його відкриття став керівник сільгосппідприємства села Швайківка, воїн-інтернаціоналіст Михайло Плисківський.
2002 р. —
у місті виходить друком новий телефонний довідник абонентів телефонної мережі ВАТ "Укртелеком". Укладений станом на 1 лютого 2002 року, він містить як повний перелік абонентів міста Бердичева та району, так і різноманітну довідкову інформацію, коди міжміських та міжнародних напрямків автоматичного зв'язку. Видавцем телефонного довідника на замовлення вузла зв'язку стала друкарня ПП Романович, він же проводив його реалізацію. Вартість довідника в м’якій палітурці становить 10 гривень. Бердичівська поліграфічна фабрика викупила частину тиражу і виготовляла довідник у твердій палітурці. Вартість такого варіанту становила 14 грн. Попередній телефонний довідник було надруковано у Бердичеві у далекому 1986 році.
2002 р. —
в Бердичеві з початком нового навчального року відкрилась єврейська школа. У перший навчальний рік був здійснений набір учнів лише до початкових класів. Планується, що діти будуть навчатись за загальноприйнятою в Україні шкільною програмою. Крім того вони будуть вивчати мову іврит та єврейські звичаї.
1977 р. —
свої двері для учнів відкрив новий навчальний заклад міста – професійно-технічне училище №12. Училище створили у лютому місяці цього ж року з метою забезпечення підготовки кваліфікованих робітників для виробничого об'єднання ім. Ілліча. Училище розмістилось у новій будівлі по вулиці Леніна, 74-а (нині вулиця Житомирська). Цей заклад став єдиним в СРСР училищем за профілем підготовки кадрів для шкіряної промисловості: тут навчали професіям "контролер сировини та напівфабрикатів", "витягувальник шкір", "колорист-апретурник", "лаборант". Перший набір учнів був з дворічним терміном навчання, через рік відбувся набір з трирічним терміном навчання з отриманням повної середньої освіти та професії.
1976 р. —
цього дня відбулось урочисте відкриття нового триповерхового навчального корпусу середньої школи №4 на 1176 учнівських місць, який побудувати силами БМУ "Промжитлобуд-6" по вулиці Свердлова (до цього школа займала одноповерхове приміщення по вулиці Урицького). Символічний ключ від нової будівлі директору школи Володимиру Миколайовичу Осовському передав бригадир комсомольсько-молодіжної бригади БМУ О.Ш. Блехер. Почесне право перерізати стрічку було надане першому секретареві міськкому Компартії України Г.О. Готовчицю. Фактично цю місію виконала першокласниця, яку він тримав на руках. Детальніше...
1976 р. —
цього дня відкрив свої двері для учнів міста міжшкільний навчально-виробничий комбінат, який розмістився в приміщеннях колишньої восьмирічної школи №13 по вулиці Красіна, 20. Комбінат став першим навчальним закладом такого типу в Житомирській області. В комбінаті учні опановували основи семи професій, навчання в комбінаті тривало на протязі двох років, навчались учні 9-х та 10-х класів середніх шкіл міста. Велику допомогу в створенні цехів і обладнанні класів надали підприємства міста, зокрема, заводи "Прогрес", "Комсомолець", АТП-11837, шкіроб'єднання ім. Ілліча, швейна фабрика, спецавтобаза, управління торгівлі. Більш як 30 років функціонував цей навчальний заклад і припинив свою діяльність 1 червня 2008 року.
1971 р. —
середня школа №17, яку побудували по вулиці Паризької Комуни, прийняла своїх перших учнів у кількості 800 чоловік. Цього дня бригадир БМУ-4 Павло Демков вручив символічний ключ від новозбудованої школи Сергію Святецькому. Першим директором нової школи стає Микола Кіндратович Борисюк – педагог, відмінник народної освіти України, учасник Великої Вітчизняної війни, Почесний громадянин міста Бердичева (2009). Микола Кіндратович разом із завучем Гулевич Іриною Пилипівною, заслуженим вчителем УРСР, доклали чимало зусиль, щоб нова школа стала відомою у місті як установа з високим рівнем навчання та військово-патріотичного виховання. Детальніше...
1965 р. —
у місті по вулиці Карла Лібкнехта, 56, урочисто відкрито нову триповерхову будівлю середньої школи №1 (нині загальноосвітня школа з поглибленим вивченням іноземних мов ім. Т.Г. Шевченка). Стрічку при вході до школи перерізали відмінниця-другокласниця Наталія Рикова та учні Володимир Тучак і Валентина Ульянова.
1962 р. —
у Бердичівському машинобудівному технікумі почалася підготовка техніків для машинобудівної промисловості за заочною формою навчання.
у Бердичеві розпочались навчання у школі-інтернат, що створена на базі Бердичівського дитячого будинку №2 (вул. Дзержинського, 79). Школа-інтернат складається з двох спальних корпусів, навчального корпусу, їдальні, підсобних приміщень: складів, лазні, овочесховища, крільчатника, свинарника тощо. Житлові корпуси школи нараховували 40 спальних кімнат, розрахованих на проживання 660 учнів.
1956 р. —
у Бердичеві по вулиці Білопільській, у містечку газовиків, відкрито семирічну школу №14. У перший навчальний рік у новозбудованій школі розпочали навчання 42 учні.
1944 р. —
у приміщенні по вулиці Войкова, 38, розпочинає свою роботу школа №11. Побудував цей будинок на вулиці Бистрицькій (нині вулиця Войкова) у 1897 році купець першої гільдії Давид Абрамович Магазаник. Після Жовтневої революції 1917 року приміщення було націоналізоване, у 1925 році тут розмістилась єврейська трудова школа. У 1957 році в будинку школи добудовується другий поверх, що значно збільшило кількість навчальних кабінетів.
1939 р. —
цього дня розпочала свою роботу новозбудована школа №21 (пізніше перейменована у школу №3), що розташувалася по вулиці Пушкіна. На будівництво цієї школи держава асигнувала понад 600 тис. карбованців. У класних кімнатах за парти сіли 400 учнів, педагогічний колектив складався з 18 чоловік. Першим директором школи призначено Німець Антона Васильовича.
1930 р. —
у Бердичеві відкрито технікум для підготовки середнього медичного персоналу, який згодом перетворився у Бердичівський медичний коледж.
1611 р. —
Федір (Фридерик, Теодор) Тишкевич, берестейський воєвода, з цього дня передає пану Григорію Черніку в трирічну оренду містечко Бердичів з двома селами – Бистриком і Жидівцями (нині село Радянське), а також з дворами, людьми, міщанами, боярами, тяглими підданими та їх повинностями, чиншами, підводами, полями, ґрунтами, сіножатями, дібровами, млинами і ставами, зокрема, під селом Янушівкою.
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Просмотрено: 431 раз
