У Бердичівських спецшколах порушують права дітей

Сироти — одні із найбільш незахищених верств нашого суспільства. Вони — тільки вчаться жити, але ще не мають жодної можливості захистити себе та свої права. По суті, держава давно взяла на себе зобов’язання піклування про цих дітей, а функції опіки і піклування покладені на відповідні органи, у тому числі — навчальні заклади, де діти тимчасово перебувають.

У Бердичівському краї нині знаходиться одразу два спеціалізованих навчальних заклади в яких виховуються сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Наскільки працівники цих шкіл виконують покладені на них обов’язки щодо захисту прав дітей, особливо — матеріальних, вирішила перевірити Бердичівська міжрайонна прокуратура. 

“Статті 17 та 18 Закону України “Про охорону дитинства” визначають, що кожна дитина має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті. Крім того, стаття 245 Сімейного кодексу України передбачає: якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів. Поруч з тим, у статті 67 Цивільного кодексу України визначено, що опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного”, - розповідає прокурор Бердичівської міжрайонної прокуратури Олена Маліновська.

Результати прокурорської перевірки засвідчили: із чітким виконанням вказаних норм законодавства у спеціальних бердичівських навчальних закладах не все гаразд — що у Бердичівській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів (розташована безпосередньо у місті), що у Бердичівські спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування (знаходиться у Гришківцях). Прикметно, що порушення у обох школах — майже типові. Зокрема, встановлено випадки, коли ті чи інші діти вже по кілька років знаходяться у цих закладах, маючи, натомість батьків чи одного із них. Але люди, які дали дітям життя, по суті, зникли з обрію. Тобто, місце їх знаходження невідоме по багато років. Згідно закону, навчальні заклади мали б звернутися в уповноважені державні органи з клопотанням про визнання таких батьків безвісно відсутніми. Для дітей це має важливе значення, адже у такому випадку вони набувають цинічного значення повних сиріт. Проте це, у свою чергу, гарантує їм додаткових державний захист.

Інші порушення теж стосуються матеріальних прав дітей, зокрема — на спадщину. У декого батьки дійсно померли вже кілька років тому. Природно, що діти стали спадкоємцями майна своїх рідних. Але, в силу своїх можливостей, вони не можуть вступити у права спадкоємців самостійно. За них мають клопотати представники закладів, де вони навчаються та живуть, але, знову ж, у деяких випадках це не робиться.

Подібні порушення хоча і не мають системного характеру, але завдають значної шкоди інтересам дітей. І, нехай би це був навіть один недолік, але закривати на нього очі не можна. Бо за кожним таким недопрацюванням — доля дитини, від нього залежить все подальше життя сироти.