Многие думают, что бердичевская медицина начинается с приемного отделения центральной городской больницы. В этом есть доля правда. Ведь еще не зная, какой врач встретиться на их жизненном пути при попадании в больницу, пациенты рассматривают ремонт и новую плитку на полу. Хороший ремонт внушает надежду, что в таком красивом месте работают только профессиональные медики. Понимая роль надежды в развитии городской медицины Бердичева, руководство нашего города выделило 600 тысяч гривен на реформу городского здравоохранения. В ходже реформы было реконструировано помещение, проведен высококлассный ремонт, установлено новое оборудование.
18 сентября состоялось первое торжественное открытие нового помещения приемного отделения городской больницы Бердичева. В присутствии губернатора нашей области Машковского, мэр Бердичева Мазур и областные депутаты Ревега и Нехворовский перерезали ленточку на входе в отремонтированное помещение приемного отделения.
Главврач центральной городской больницы Бердичева Лариса Бабикова поблагодарила Василия Мазура за повсеместную заботу городской власти о местной медицине, что дает возможность врачам и медсестрам профессионально и на высоком уровне оказывать медицинскую помощь населению Бердичева. Отдельное спасибо главврач выразила нашим областным депутатам Александру Ревеге и Александру Нехворовскому, которые всегда помогают медикам, и сегодня тоже подарили телевизор новому приемному отделению, что даст возможность сидящим в очереди на оформление в стационар пациентам отвлечься от болезни и насладиться просмотром телепередач в цифровом качестве.
Конечно, у бердичевской медицины есть еще небольшие проблемы и ошибки. Бывают недоразумения, когда люди умирают из-за откровенной глупости. Но кто не делает, тот не ошибается, гласит народная мудрость. Увы, не все бердичевляне понимают это. В день торжественного открытия нового приемного отделения центральной городской больницы Бердичева, в адрес нашей издания пришло письмо от разочарованной в городской медицине бердичевлянки, которая, как нам показалось, не верит в животворящую силу ремонта, нового оборудования и телевизоров. Текст письма предлагаем вашему вниманию, дорогие читатели.
Я, Абрашитова Валентина Павлівна, прошу Вас з’ясувати обставини, за яких 1 березня 2014 року помер мій чоловік Абрашитов Валерій Володимирович, 1954 року народження. Якого я відвезла на лікування в кардіологічне відділення для того, щоб йому пролікували серце та судини.
28 лютого 2014 року він був прийнятий на стаціонарне лікування в кардіологічне відділення. Коли прийшла вранці, 1 березня, моя донька, то чоловіку вже було погано, вона почала просити чергового лікаря, щоб батькові надали допомогу, але лікар не мав на це часу, бо він постійно розмовляв по телефону, а коли лікар через дві години зайшов в палату, навіть не подивилася на хворого і сказали медичній сестрі його капати. Під час цієї процедури, йому зробилося ще гірше. Тому що хворому на цукровий діабет, ще вкололи глюкозу, яку йому не можна. В мого чоловіка почалася цукрова кома, я побігла за лікарем: на той час вже була лікар Волкова Людмила Іванівна, яка мене і мою доньку почала виганяти з відділення, що у них килими, а ми у одязі, але ми ж були у медичному одязі.
Лікар Волкова почала по вені вводити 20 кубиків глюкози, але я видерла шприц і не дала їй повністю ввести глюкозу, бо у амбулаторній картці хворого було написано, що глюкозу вводити йому не можна, бо може померти. І вона навіть не зміряла йому рівень цукру в крові. Після цього вона сказала, що це не їхній хворий, визвала чергового хірурга Шевченко Наталю Петрівну, але хірург сказала, що це кардіологічний хворий, і в нього з ногою все нормально. Але лікар Волкова Людмила Іванівна сказала, що він смердить, посадила його в каталку і медсестра зі мною завезла його в гнійну хірургію. Чоловіка ще там капали, але цукор в крові так і піднімався до позначки 18,5 одиниць, а через дві години був вже 24,5 одиниць, і почав падати тиск 80\50. Медсестра сказала: «Ви йдіть додому, а я зараз зателефоную черговому лікарю».
Коли я прийшла додому, то через 20 хвилин мені зателефонували з лікарні і сказали, що мій чоловік помер, так як йому не змогли в гнійній хірургії надати допомогу. Бо він хворий цукровим діабетом та серцем. Лікар Руденко дав заключення, що чоловік помер від артеріальної серцево-судинної недостачі кровообігу ІІ Б ступеню. Після того, як я поховала чоловіка, я звернулася до головного лікаря Бабікової, але вона сказала: «Ідіть додому і займайтеся своїми справами, а я все вирішу». Та вона ще додала, що не бачить провини лікаря.
Тоді я звернулася до міського голови В.К. Мазура, який відразу почав вирішувати це питання. Він приїхав до лікаря і сказав написати заяву, в якій вказати, як все сталося. Після цього він сказав, якщо Волкова не захоче написати заяву про звільнення, то подавайте цей матеріал до прокуратури. В 15.00 мені зателефонувала Бабікова і сказала, що Волкова Л.І. звільнилася. Але мені люди сказали, що Волкову відновили на роботу, ще на вищу посаду. Коли я сьогодні вранці пішла перевірити, чи дійсно вона працює, то відразу її зустріла в кардіологічному відділенні, де вона почала мені говорити: «Хто ти така, мене відновив суд».
Я підійшла до головного лікаря Бабікової, але вона почала кричати, що відстаньте від неї, її відновив суд. Але який суд, мене навіть на нього не викликали. Я Вас дуже прошу, щоб Ви мені допомогли з’ясувати, як могли лікаря, який своєю халатністю вбила мого чоловіка, знову відновити на роботі. Допоможіть мені і моїй родині в цій справі, адже мій чоловік був ще зовсім молодим, йому було тільки 59 років.
Валентин БОРТНИК
БЕРДИЧІВ ДІЛОВИЙ
Просмотрено: 722 раз
