У Бердичеві було п’ять тютюнових фабрик

Одна з найбільших і найвідоміших тютюнових фабрик за часів Російської імперії була саме в Бердичеві. Всього ж у 1887 році в нашому місті налічувалось 5 фабрик, що виробляли цигарки. А от вже у 1913 році, їх працювало лише дві - М.А. Коднера та Г. Гробівкера на 76 тисяч тодішнього населення міста.

Як стверджував у своїй статті «Извольтепапироску» бердичівський краєзнавець Володимир Ружицький, вони містилися в центрі міста, по Білопільській вулиці. В їх темних і тісних цехах працювало 65 чоловіків і 50 жінок.

Поруч з фабрикою на широкому подвір’ї між провулком Коднера і Училищною вулицею була розміщена фабрика братів Воловників (до речі, в сім’ї Воловників було 12 братів). У Бердичеві і Коростишевіїх фабрики випускали фетр і фільц, цигаркові гільзи і тонкий цигарковий папір. Продукціябратівбулаоціненависокоюякістю, і тому тютюнові фабрики Коднера і Гробівкера та інших купців брали її із задоволенням.

Хтобажавспробувативласноручновиговляти цигарки, тому ставала в пригоді лавка «Ю. А. Кац», яка містиласьнарозіМахніцькоївулиці, біля хоральної синагоги. В ційлавціможнабулопридбати машинку і всітехнічнізасоби для виготовлення цигарок.

Над дверимависіла реклама, яка вказувала, що фабрика виготовляє в місті Києві «єдині цілком гігієнічні» гільзи з ватою «Гавана», що знешкоджує нікотин.

По лінії Південно-Західної залізниці тютюн випускали і фабрики у Вінниці, Гайсині, Проскурові, БілійЦеркві, Кам’янці-Подільському, Житомирі та іншихмістах. Не булонестачі і в торгових лавках.

У Бердичевісіммагазинівторгуваловиключно тютюном, цигарками, сигаретами і технічнимизасобами для набиваннягільз. В ятках, магазинах, лавках Бердичева торгували цигарками не тількимісцевоговиробництва.

Так, на Соборнійплощібувтютюновий магазин «Козацька хата» відодеської фабрики «К. Месакуді». Заманювала до себе ця «хата» покупціввисокохудожніми рекламами, картинами, гарною упаковкою для гаванських сигар, назвами – «Танігейзер», «Трістан і Ізольда», «Циганочка», «Нібелунги» та багатоінших.

Запаморочував голову запашний тютюновий дим. Тютюнова продукція «К. Месакуді» була популярною в Україні.

Значно дешеві, запашні, високого ґатунку цигарки «Истамбул», «Северная Пальмира», «Дюбек», «Сабо», «Сальве», «Шахерезада» користувалися великим попитом у курців.

В організованій у Києві у 1913 роціВсеросійськійпромисловійвиставці брали участь «тютюнові королі» і поруч з ними знайшлось місце і для продукції М. Коднера з Бердичева.

У павільйонах виставки, як писалося, влаштовували повну цигаркову фабрику в малому масштабі, де відвідувач мав змогу бачити всі процеси виробництва цигарок: різку тютюну, приготування гільз і механічну набивку, укладку і упаковку цигарок.

У київських магазинах торгували цигарками не тільки місцевого виробництва. Так на Фундуклеївській був магазин, який повсякчас представляв продукцію фабрики М. Коднера.