Радість легше пам'ятати, та треба не забувати і горе, адже сторінки української історії багаті як тими, так і іншими подіями. Голодомор 32-го-33-іх років – період, за який наша держава втратила сотні і тисячі українців. Година жалоби у Центральній міській бібліотеці – можливість згадати тих, хто пережив ті страшні для країни часи і тих, кого спіткала голодна смерть.
Світлана Леонєнкова, завідувач юнацьким відділом ЦМБ: «Сьогоднішня година жалоби, яка була присвячена пам’яті жертв голодомору 32-33 років – один із заходів виховання. На жаль, історія нашої держави – вона яскрава і водночас трагічна. Майбутнє покоління повинно знати ті події. Сьогодні мало лишилося очевидців тієї страшної трагедії, але є архіви, є документи і ми маємо доступ до всього цього. Тому вважаємо за доцільне і за потрібне сьогодні донести це до дітей і підростаючого покоління».
Без болю не згадати страшних мук і переживань народу того періоду, переконані у бібліотеці. Ще довго з покоління у покоління батьки будуть передавати дітям, а ті – своїм, спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних муках. Прикро, кажуть, коли зла воля одних вершить життя інших.
За статистикою, на весні 33-го року в Україні помирало 25 тисяч людей щодня, тисяча – щогодини, 17-ро – щохвилини. Всього за окремими підрахунками жертвами голоду стало від семи до десяти мільйонів чоловік, три мільйони з яких – діти.
Не оминув Голодомор 32-го-33-іх років і Бердичева. Планові сталінські завдання зі збільшення хлібозаготівлі, карткова система розподілу продуктів, насильницькі методи колективізації – частина того, що довелося пережити нашим землякам.
Люди не лише у місті, а й районі, пухли від голоду. Найважче було, розповідають організатори заходу, ховати дітей. Їх лише у дитячому будинку міста тоді померло більше тридцяти.
Нерідко стіни у будинках робили подвійними, де і вдавалося сховати хоч якусь їжу. Часом ночами жінки випікали хліб з насіння буряків або і узагалі бур'янів.
В Озадівці під час Великої Вітчизняної війни загинуло 160 місцевих жителів. Голодомор же тут забрав життя у семи сотень людей. Сумна статистика торкнулася і інших сіл району. Приміром, у Старому Солотвині від голоду загинуло 486 мешканців, у Садках – 250, в Реї – 230.
Віктор Кравчук, учень 6-Б класу Бердичівської міської гуманітарної гімназії № 2: «Я читав цей проникливий вірш з метою розповісти своїм одноліткам, як важко було жити у 32-33 роки. Зараз ми читаємо про голодомор, про важкі тодішні часи, як важко було народу жити».
Автор: Юлія Моцна,
Оператор: Віталій Сінєльніков
Просмотрено: 584 раз
