Людину, котра нещодавно відвідала Бердичів, аж ніяк не назвеш пересічною: за плечима Валерія Бобровича – війна у В’єтнамі, участь у конфлікті у Придністров’ї, бойові дії на Кавказі. А ще – контузія, медаль «За бойові заслуги», орден «Вахтанга Горгасалі» ІІІ ступеня, звання Почесного громадянина Грузії. А ще – звільнення свого часу з флоту за пропаганду націоналізму. У Бердичеві один із засновників УНСО, керівник Головного її штабу та військовий діяч презентував свою книгу – «Щоденник сотника Устима». Головна тема у ній – боротьба окремого батальйону УНСО «Арго» з російськими військами на території Грузії. Боротьба у часи, коли мало не всі українці щиро вважали свого сусіда братом, навіть у снах не припускаючи, що настане час, і брат той вбиватиме їхніх чоловіків та жінок, старих і малих.
На Кавказ він разом із побратимами потрапив після того, як до них звернулися з Конгресу громадян Грузії, розповідає сам Валерій Бобрович. Тоді, каже, там вимальовувалась картина, така знайома нині українцям: брехлива пропаганда виставляла абхазців маленьким вільнолюбним народом, а Грузію – величезним монстром. Як і у випадку з Україною, Росія не довго прикривалася «зеленою ввічливістю» – у хід, зрештою, пішли регулярні військові частини.
Його «Щоденник…» – суто документальний, стверджує автор: усі персонажі існують насправді, дехто вже відійшов у вічність. Особливість книги у тому, зауважує, що писалася вона не про святих і непогрішних – про звичайних чоловіків писалася. Які нерідко «потом заощаджували кров», які таки проливали ту кров, які, піднімаючись в атаку на росіян, заспівували «Ой у полі криниченька». Яких у себе на Батьківщині зустрічали далеко не як героїв.
Завершується його оповідь такою собі главою-інструкцією, каже Валерій Бобрович. Ті, хто, по суті, не тримав у серці ненависті, але по життю не сприймав рабського приниження, діляться у ній кавказьким досвідом із тими, хто однієї з ними групи крові. Української.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Просмотрено: 821 раз
