Багатотисячний Бердичів відсвяткував День Перемоги

9 Травня продовжує виступати у Бердичеві днем єднання і примирення, днем, що його разом святкують вчорашні й сьогоднішні захисники Вітчизни, люди різного віку, статусу й політичних поглядів, днем, коли центральна частина тоне у живих квітах. Це світло і цю щирість не зімітувати, не підробити, до них не примусити. Свідки тому – загиблі Герої: 2-ї Світової, Небесної Сотні, війни на сході України.

Святе місце порожнім не буває, нагадує Бердичівський міський голова: чергуються покоління, і ось на зміну героям, котрі відходять у вічність, приходять вже інші герої – онуки та правнуки ветеранів. Захисники незалежної України.

У величний День Перемоги бердичівляни приходять до Меморіалу «Слава Героям!» не тому що звикли, не тому, що модно – їх кличуть сюди їхні серця, не сумнівається народний депутат України Олександр Ревега. Приходять, бо в їхніх жилах тече кров дідів-переможців, бо вважають за честь називатися нащадками тих.

Вони радіють світлому Дню Перемоги і водночас сумують, згадуючи, скільки людських життів забрала війна з гітлерівцями, говорить ветеран Петро Маматов. Для них, як і раніш, є дуже дорогою ця перемога, адже вона поставила край зловісним й нелюдським планам фашистів.

Війна в Україні сьогодні – то війна праведна, а те, що пережили у 41-45-му було боротьбою одного злочинного режиму проти іншого… Цікаво, як ті, котрі заявляють щось подібне, реагують на виступи 9-го Травня тих самих героїв АТО? Не віртуальних, не диванних, а справжніх?

Із думками про життя у мирі, клали квіти до підніжжя Меморіалу учасники зібрання, адже українці понад усе прагнуть кінця сьогоднішньої неоголошеної війни. Їм хочеться жити, працювати, любити, народжувати дітей, творити і йти до кращого. А коли не пам’ятати про те, чим і як жив твій дід-прадід, чи можливо це буде? Можливо, пам’ять і є тією зброєю, що, серед іншої, принесе перемогу народу України?

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш

ТРК ВІК