Екскурсія за екскурсією, учні, студенти, дорослі… У дні, коли в Україні згадують жертв Голокосту, у бердичівському Музеї єврейства особливо багатолюдно: працівники дитячої книгозбірні, в якій розташований заклад, організовують тематичні заходи, присвячені тисячам безневинних жертв нацистського режиму, проводять години-реквієми, в одній з кімнат розгорнуто книжкову виставку «Бердичівська трагедія: без права на забуття»…
У 1941-му Бердичів із славного містечка з унікальною історією та віковими традиціями, із містечка, охрещеного Волинським Єрусалимом, із містечка, що подарувало країні та світові багатьох видатних постатей, перетворилося на суцільну криваву рану: у серпні до нього увійшли німецькі війська. Із тим, аби ославити Бердичів як населений пункт, в якому пройшли перші масові знищення євреїв. Окупанти почали з контрибуції, що нею обклали єврейське населення, розповідають бібліотекарі: брали чоботами, килимами, звісно, грошима. А потім… Потім тих із євреїв, хто не знімав перед німцями капелюха, змушували повзати тротуарами, зрізали бороди. А далі почалося справжнє пекло… Чимало бердичівлян-євреїв закінчили своє життя в ямі з дубильним екстрактом на шкіроб’єднанні (фашисти жартували, що таким чином «дубили єврейську шкіру»), групу чоловіків стратили у синагозі (їх, начебто, зібрали для відмолювання гріхів перед німцями, а зібравши, приміщення зачинили й підпалили), жінкам наказували перепливати Гнилоп’ять (тих, хто не потонув з першого разу, змушували плисти вдруге чи пристрілювали)… Зрештою, усіх ще живих зігнали до гетто між базаром та Гнилоп’яттю. І страчували: десятками, сотнями, а згодом – тисячами.
Настане час і світ здригнеться від стогонів землі у Бабиному Яру. Але те станеться пізніше. Спочатку був Бердичів… У ньому закатували десятки тисяч безвинних людей, у ньому господарювали істоти, котрі навічно заслужили звання нелюдів, у ньому ж мешкали Праведники світу, котрі рятували, не дивлячись на ризик бути страченими. І про все це у місті мають знати, переконані у дитячій книгозбірні.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК