Благодійники з Канади та України зробили перед Різдвом невеличку приємність підопічним Бердичівського геріатричного пансіонату.
Другий рік тут мешкає 70-річна пані Валентина. З родичів у бабусі нема нікого. Раніше вона тримала велике господарство, мала 2 гектари землі. Але погіршення здоров’я перевернуло життя з ніг на голову.
«Я з Ружинського району, в мене є хата гарна, але я покинула, бо не можу ходити. Ноги… От коляску дали. Чоловік помер, дітей не було в мене та й так осталась сама», - говорить Валентина Коломійчук з села Верхівня.
Благодійник з Бердичева Петро Залізний періодично збирає з однодумцями речі чи смаколики, щоб відвідати будинок людей похилого віку. Чоловік запропонував долучитись до цього місіонеру з Канади, який не відмовив, бо вподобав ідею подарунків з рук у руки.
«Тому що близько 200-т людей знаходиться тут і не всі вони мають родичів. До когось хтось приходить, а до основної маси ніхто не приходить. Ми ніколи не давали керівництву, ми завжди йдемо прямо до людей і передаємо людям», - говорить Петро Залізний, благодійник з Бердичева.
Райан Саламанс приїхав до стареньких зі своєю родиною. Його батьки допомагають роздавати різдвяні подаруночки стареньким. Для кожного це рушничок, шоколадка, солодощі, шкарпетки і різні в’язані речі від рукодільниць з Канади.
«Я вірю в те, що коли ти щось даруєш людині, ти щось отримуєш у відповідь. Волонтерство – це коли ти можеш щось віддати, може фінансово або час свій подарувати – провести час з людиною. Так чи інакше, але це зробити щось для людини, яка в нужді», - каже Райан Саламанс, місіонер з Канади.
Уже 4 роки у геріатричному пансіонаті мешкає з мамою Наталя Заїка з Донбасу. Жінкам врятуватись і безпечно виїхати допомогли волонтери і віруючі.
Вони мешкали поблизу шахти «Комсомолець Донбасу». Наталя - інвалід з дитинства, тому не мала роботи. Попри небезпеку вдома лишилась сестра з племінницею. Мама ж до пенсії працювала кухарем. Повернутись на Донбас не сподіваються.
«Коли було бомбування, ми не могли з мамою 8 місяців ні у підвал спуститись, нічого, там страшно було, війна є війна. Більшість з нашого міста поїхали, багато вже померло. Тяжко там живеться, комендантська година», - каже Наталя Заїка, переселенка.
У пансіонаті проживають і ті, кому вже за 90, і інваліди дитинства 68-го року народження. Зі слів благодійників, піклуються про них у межах можливостей. Підтримувати стареньких для гостей за радість.
«Тому що вони підпадають під категорію покинутих людей. Я вважаю, що це дуже важливо підтримати, відвідати. Я привіз свого сина, щоб він міг бачити, що це і як це робиться. Це наша відповідальність – молодого покоління піклуватися про старших людей. Вони зробили багато для нас, тепер наша черга», - говорить місіонер з Канади.
Коли Різдво на порозі – саме час для сюрпризів і дарунків. А люблять їх і чекають не тільки діти, а й старенькі бабусі і дідусі.
Матеріал zhitomir.today
Просмотрено: 740 раз
