Пам’яті Кузьми Скрябіна: все, що він зробив, записано й пораховано…

Хтозна, яким цей чолов’яга постав би перед усіма нами, коли б доля дарувала йому можливість зустріти свою 47-му осінь, 48-му, 51-шу… Мабуть, таким само патлатим чуваком – до неможливості простим у спілкуванні й водночас мудрим, стьобним і водночас вразливим, культовою постаттю і «своїм хлопцем». Проте призначені йому 46 він зумів прожити так, що по своєму відходу у вічність продовжив жити серед співвітчизників. У «старих фотографіях», у «кораблях», у «маршрутках» із «пінгвінами», у «місцях щасливих людей», у десятках цитат. На своїй землі, в Україні. 2-го лютого, у бердичівському молодіжному центрі «М-Формація» згадували Кузьму Скрябіна…

Два ящика мандаринів у подарунок, кермо величезного лісовоза, картонна гітара… Мокрі від сліз клавіші піаніно, тужливі погляди на велосипед, «покоцані» песенята й кошенята, яких майбутній митець весь час приносив додому. Ось такі найвибуховіші спогади з минулого, в якому малого Андрія батьки, серед іншого, навчали: «Менше матимеш вільного часу у дитинстві – більше матимеш його у житті дорослому»

Чи то мудрість дорослих, чи щось вроджене, а може й те, й інше, та, тільки досягши дорослого віку й чималої ваги у вітчизняному шоу-бізі, Кузьма не розгубив людського у собі. На його рахунку – чимало добрих справ, про які відало лише обмежене коло людей. «Скільки те коштувало, ніхто не знав», – напише в одній зі своїх книг Кузьма, і ця фраза – одна з тих, що, можна сказати, характеризує його як особистість. Добро – заради людини, а не задля піару.

Кузьма залишив по собі дивного багатства спадок. Хтось черпає натхнення зі співаного ним на сценах, хтось відчув, що він – не один, завдяки сказаному Кузьмою у численних інтерв’ю. Напевне, не буде перебільшенням стверджувати, що за озвученими гострими та недвозначними заявами і думками Скрябіна-громадянина в Україні знають не менше за Скрябіна-співака. На концертах він співав для людей, під час спілкування з журналістами та у відео-зверненнях озвучував думки й прагнення людей. Котрі, на його переконання, заслуговували на життя у справедливості. Як то, запитає хтось? За Кузьмою все просто: «Всьо, шо ти зробив, записано й пораховано. За добрії дії – похвала, за фігові – по балді. То і є справедливість»

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш

ТРК ВІК