Якщо на Центральній площі Бердичева з’являється Тетяна Білоус, неодмінно чекай, по-перше, на щось по-справжньому українське, а по-друге – на красиве, вишукане, стильне, оригінальне. Чим, здавалося б, іще можна підкреслити природню вроду бердичівських чарівниць? Не повірите – українською хусткою. Хтось ще й досі асоціює хустки з бабцями? Ой, дарма. Вітчизняна культура, вітчизняні традиції й звичаї, доводить Тетяна Білоус, ну дуже до лиця нашій молоді.
Як виходили з положення, чим покривали голови незаміжні українські дівчата, котрим, як відомо, хустки не належало носити за статусом?.. Робили оплітки: особливим способом вплітали у волосся стрічки, прикрашені різними цікавинками. Але молодь, таки, одягала й звичайні хустки. Кому з красунь не хочеться виглядати, як слід – от і придумали вив’язувати хустки в обруч. І ось дівчина стає дружиною, жінкою, а значить господинею… Чоловік оголошує, мовляв, сьогодні у них гості – мусять гарно зустріти. Треба бігти до комірчини, а на дворі зима. Одна нога тут, інша там, і, аби не застудитися, україночки придумали зав’язувати «хустку в уші».
Уявіть собі: домоткане полотно чи льон, довжина від 3-х до 5 м., колір – виключно білий чи сірий. Як помістити таке на голові? Елементарно (меншою мірою, у пані Тетяни виходить саме так). Вив’язування так званої намітки – найстаровинніший зі способів, каже, і в українських селах ним володіла кожна.
ХХІ сторіччя, дівчина, хустка… На слух, схоже, сприймається не дуже. Але це просто треба побачити. Наші пращурі, таки, знали толк у тому, як підкреслити те, чим і так щедро обдарувала природа.
Репортаж Олександра Єжеля
ТРК ВІК
Просмотрено: 883 раз
