Замучених голодною смертю вшанували у Бердичеві

До пам’ятника-стели, що на розі вулиць Козацької та Чуднівської, прийшли бердичівляни, аби згадати молитвою й словом, схилити голови й вшанувати пам’ять безвинно загиблих, закатованих голодною смертю протягом страшних 1921-22рр., 1932-33рр., 1946-47рр. 332-33-ій роки стали чи не найважчими, найтрагічнішими сторінками історії нашого народу.

Пам’ятю крові нам не забути тих страшних часів… Їх голосом (тих, кому пощастило вижити у ті роки), що пронизує і вражає до глибини душі, сьогодні промовляють внуки-правнуки.

Пам’ять про страшну трагедію не лишає й сьогодні байдужими, кличе не забувати, які жахіття довелось пережити нашому багатостраждальному народові; аби не повторити знов, кличе захищати мир і свою землю, щоб не мовчала наша совість сьогодні.

Священики ПЦУ відправили молебень, а бердичівляни запалили свічі та молились разом з отцями за упокій душ усіх безвинно загиблих у страшні роки голодоморів. У суботній день, 23 листопада, земляки обов’язково доєднаються до загальнонаціональної хвилини мовчання, а з настанням сутінків запалим свічі пам’яті... Заради майбутнього, бо забуття породжує бездуховність…

ТРК ВІК