Слухаючи шофар, євреї, зазвичай, згадують події, що минули, аналізують, роблять висновки, виносять для себе певні уроки…
15 вересня у Бердичеві, біля пам’ятних знаків страченим під час 2-ї Світової євреям та Праведникам Світу, громадськість міста згадувала жертв Голокосту – масово винищених гітлерівцями євреїв. Бердичеву прихід фашистів коштував понад 30 тисяч життів його мешканців єврейської національності, нагадали на зібранні, саме з місця, на якому нині розташовані пам’ятні знаки мирних людей – від малого до старого – вели різними дорогами до одного фіналу – страти.
Сім’ю Галини Шулятицької війна застала у Західній Білорусі. Батько залишився там і навіки зник безвісти, матір із дітьми пішки вирушили до Бердичева. Коли прийшли, євреїв у ньому вже не було.
Голокост – біда не одних лише євреїв, то біль усього світу, заявляють учасники зібрання, лише одне це слово здатне впекти серце. Сьогодні важко уявити, що могли існувати нелюди, котрі катували й вбивали, не відвертаючи очей, не боячися приходів уві сні невинно замордованих жертв. Важко уявити, що переживали звичайні бердичівляни, йдучи на вірну загибель у колі найближчих людей.
Так, навіть через 76 років Голокост неможливо зрозуміти, усвідомити, осмислити, пояснити, але, на думку рабина Аківи Нємого, з нього можна винести урок.
Вінець світової культури, гуманізму, етики, цивілізації… Це звання Німеччина по праву носила у ХVIII-XIX сторіччях, нагадав рабин. Аби через зовсім мізерний в історичному вимірі проміжок часу впасти на коліна перед ідеологією вбивства, грабежу, загарбництва.
Підніжжя пам’ятних знаків бердичівляни встелили квітами – на знак пам’яті про померлих у невимовних жахіттях земляків, на знак шани тим своїм співвітчизникам, котрі під страхом смерті рятували життя євреям. Давши, у результаті, можливість з’явитися на світ цілим поколінням.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Просмотрено: 625 раз
