Віктору Степановичу, як і багатьом бердичівлянам, кілька разів на день потрібно перетинати цей відрізок дороги через залізницю – працює ж бо на хлібозаводі, а проживає по той бік залізниці. Після чергової трагедії у цьому місці настил прибрали і тепер стало важко переходити, особливо із транспортом у руках.

Люди не перестали ходити цією дорогою, через залізницю, навпаки, більш зосереджено дивляться собі під ноги, аби, бува, не зачепитись та не впасти.

Важко не тільки людям літнього віку дістатись центру міста із мікрорайону, що по той бік залізниці, але й жінкам із дитячими візочками.