Як бердичівські воркаутери з «колегами» силою мірялись

Нещодавно у Бердичеві пройшов збір воркаутерів з Любара, Романова, Вакуленчука, Житомира тощо. Шанувальники вуличного спорту збираються разом щонайменше раз на рік, щоб показати свої напрацьовані навички та повчитися майстерності в інших.

Гетто воркаут – рух, спрямований на розвиток фізичних та духовних сил людини. Його особливість у тому, що для занять цим спортом не обов’язково ходити до атлетзалів, а можна (і навіть потрібно) тренуватися на свіжому повітрі за допомогою підручних засобів. Це може бути навіть стіна або пеньок дерева, розповідають хлопці, організатори руху гетто воркаут у Бердичеві.

Іван Пиртко, співорганізатор руху гетто воркаут: «Цей рух існує в місті приблизно три роки. Є люди, які ходять постійно, є, котрі тимчасово. Усім бажаючим ми допомагаємо вивчати нові елементи. Коли займатися гуртом, то значно веселіше».

Дмитро Кулик, співорганізатор руху гетто воркаут: «Собрались несколько парней позаниматься вместе на турниках, чтоб вести здоровый образ жизни. Мы не курили и не пили, решили всегда ходить вместе и собрать всех других одиночек».

Як і в будь-якої організації, у руху гетто воркаут є своя емблема. Вона схожа на фігури тих, хто полюбляє турніки.

Дмитро Кулик, співорганізатор руху гетто воркаут: «Это символ гетто воркаут, он символизирует широкого парня с мышцами и бицепсами, накачанными руками. Это официальная емблема».

Під час загальних зборів юнаки спочатку зробили розминку, а потім перейшли до основної частини. Кожен воркаутер демонстрував усе, на що він гаразд, викликаючи у глядачів та перехожих справжній подив. Хто б міг подумати, що на звичайній перекладині можна виконати стільки вправ!

Ілля Сакара, воркаутер (м. Бердичів): «Наша бердичевская команда больше специализируется на силе. Делаем всякие выходы, которые зависят только от силы. Все это приходит во время тренировок, каждое утро просыпаешься и чувствуешь, что стал сильне».

Звісно, зізнаються воркаутери, їм на вулицях перепадає значно більше дівочих поглядів, ніж юнакам, що не займаються спортом. Але не тільки бажання виглядати як секс-символ спонукає молодь «качати» м’язи. Гетто воркаут, кажуть, загартовує не лише тіло, а й дух.

Ярослав Пошивайло, воркаутер (м. Романів): «Це зовсім не важко, адже приносить мені велике задоволення. Це для мене наче цукерки, в кайф. Заняття починається з підтягування на турніку по 10-15 разів для початк, потім на брусах виконуються стійки на руках. Бажано чим довше стояти на руках біля стінки, щоб навчитись тримати рівновагу. Також від підлоги віджимаємось по 40-50 разів по 10 підходів. І на стадіонах треба бігати, щоб розвивати витривалість».

Хлопчаки меншого віку, надивившись на приклад старших, і собі тягнуться до спортивних знарядь. А отже, рух матиме гарне продовження.

Ваня Майковець, воркаутер-початківець (м. Бердичів): «Вони приходили, тут займалися. Я запитав, що це таке, мені відповіли, що ГВ – гетто воркаут. І я теж вирішив записатися. Вже вмію робити вихід, підтягуватися на брусах. Це досить складно робити, але мені подобається».

Завершальною частиною збору воркаутерів було підтягування із 16-кілограмовим жилетом. Тим, хто зробив цю вправу найбільшу кількість разів, дістались подарунки.

Автор: Інна Покотилюк