44 роки минуло відтоді, як у Чехословаччині відбувся процес культурної та політичної лібералізації суспільства, відомий в історії як «празька весна». Зі зміною керівництва держави і тамтешньої комуністичної партії у Чехословацькій республіці почались демократичні перетворення, котрі викликали негативну реакцію з боку Радянського Союзу. Аби не допустити відсторонення Чехословаччини від великої держави, керівництво Союзу вирішило ввести туди війська п’яти країн, членів Варшавського договору.
Ця операція з метою ліквідації загрози виходу ЧССР з соціалістичного табору отримала назву «Дунай» і тривала з 21-го серпня по 11-те вересня 1968-го року. Брали участь у ній і вихідці з Бердичева. Днями вони зібралися у гарнізонному Будинку офіцерів, де разом згадували події 44-річної давнини.
Олександр Кузьменко, учасник чехословацьких подій 1968-го року: «В то время был Советский Союз. А Чехословакия была коридором к капиталистическим странам. Нашим было не на руку этот коридор открывать, вот потому это все и затеялось».
Раїса Комашня, учасниця чехословацьких подій 1968-го року: «Для мене це означало захист їхніх дітей та старших людей, щоб усі вони жили добре і щоб їх не полонила інша держава. А вони не хотіли нашої допомоги і казали, що чекають не нас, а німців».
«Празьку весну» вважають однією з найсуперечливіших сторінок сучасності. І як би там не було, зазначили на зустрічі, найбільша заслуга воїнів-інтернаціоналістів, учасників операції «Дунай», полягає у тому, що не було допущено великих жертв. Радянським військам, згадують бердичівляни, дозволялося стріляти лише у крайніх випадках. А чеське населення чинило активний опір інтервентам.
Олександр Кузьменко, учасник чехословацьких подій 1968-го року: «Мы принимали участвие в различных мероприятиях и мне вспоминается такой случай. Ехали мы в санитарной машине с колоной танков, а против нас пустили женщин и детей, чтобы мы не могли проехать. Вышел механик-водитель – и его сразу расстреляли с третьего етажна здания. Тогда из второго танка повернули пушку и стрельнули в кубло, откуда на нас нападали».
Раїса Комашня, учасниця чехословацьких подій 1968-го року: «Наш танк лежав на боці, як вони його перевернули, я не знаю. Я теж виглянула з машини подивитися, що сталося. Один чех схопив мене за гімнастерку і витяг із машини прямо на землю. Я втратила свідомість. А вони ще вилили на мене солодкий сироп, у мене злиплося волосся».
Пам’ять загиблих бойових побратимів вшанували хвилиною мовчання. А живих свідків та учасників чехословацьких подій із словами вдячності звернувся народний депутат України Святослав Піскун.
Святослав Піскун, народний депутат України: «Іноді соромно писати про це, адже наших солдат посилали туди, знаючи, що більшість їх не повернеться. А завдяки вам люди про ці події дізнаються».
Микола Вахніцький, голова Спілки воїнів-учасників чехословацьких подій 1968-го року: «В людській пам’яті збереглась повага до воїнів, які провили мужність, відвагу та героїзм при виконанні солдатського обов’язку. Події, свідками яких ми були, опалили не лише наші обличчя, а й серця. Нехай політики і політикани сьогодні по-своєму оцінюють ті події. Важливе одне. Ми були і залишаємось у народній пам’яті солдатами, які виконали свій обов’язок перед Батьківщиною».
Голова Спілки учасників чехословацьких подій вручив присутнім подяки та пам’ятні знаки з нагоди 44-ої річниці операції «Дунай». Після чого колишні воїни поклали квіти до пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам і переглянули фільм про «празьку весну».
Автор: Інна Покотилюк
Камера: Віталій Сінєльніков
Телеканал "ВІК"
Просмотрено: 539 раз
