Холодний Яр… Для кожного з нас це словосполучення несе своє значення, та справжні патріоти знають, що саме тут розгорталися найвизначніші та водночас найкривавіші сторінки історії у боротьбі за незалежність України. В Холодному Яру немає жодного клаптика землі, який у свій час не був би окроплений святою кров’ю Гайдамаків, українських воїнів, що зараз волають зі своїх братських могил «країна в біді», і знову підіймаючи своїх нащадків на священну визвольну війну – війну за Україну. І вірні сини своєї держави почули цей заклик, і прийшли на священне місце, щоб на могилах героїв дати присягу на вірність Україні та вкотре посвятити зброю, яка довгі роки іржавіла в скринях. Настав час діяти – щиро переконані представники партії Українська платформа «Собор», яких підняв на боротьбу проти діючої антинародної влади їх лідер Павло Іванович Жебрівський, депутат Верховної Ради, щирий патріот та кандидат в депутати по мажоритарному округу №63 з центром у місті Бердичеві.
Саме тут, у Холодному Яру, що на Черкащині, проходила символічна посвята активістів та представників патріотичної політичної сили Українська платформа «Собор». Адже Холодний Яр - це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні і живий приклад того, як невеликі числом, але сильні духом патріоти можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом. Боротися і перемагати. Саме тут під гаслами «Воля України — або смерть» гинули у нерівній боротьбі наші співвітчизники, з 1918 по 1922 роки утримуючи незалежність самопроголошеної Холодноярської Республіки. А ще у далекому 18 столітті тут боролися за незалежність рідної землі гайдамацькі загони на чолі з Максимом Залізняком, що підняв одне з наймасовіших повстань під назвою «Коліївщина».
Наш волелюбний народ на протязі багатьох століть прагнув до самостійності та свободи. Але трапилося так, що здобувши довгоочікувану незалежність, українці знову стали рабами на своїй власній землі, потрапивши під гніт кучки своїх же співвітчизників, які, прийшли до влади та й забули про людей, захищаючи лише власні інтереси, знищуючи Україну як державу заради наживи, а українців – як націю. Щоб не допустити цього, саме Павло Жебрівський підняв народ на боротьбу, а його заклик врятувати країну підтримали такі відомі патріоти України як Василь Шкляр, брати Віталій і Дмитро Капранови, Володимир Огризко, Олександр Палій, Тарас Компаніченко та багато інших відомих людей, громадських діячів, які не зрадили свою совість, а залишилися вірними народу України.
28 серпня 2012 року, на свято Першої Пречистої, (Успіння Пресвятої Богородиці) кандидати в депутати від Української платформи «Собор» під керівництвом свого лідера Павла Жебрівського зібралися у Холодному Яру біля церки святого Петра Калнишевського для того, щоб освятити принесену з собою холодну і вогнепальну зброю та скласти обітницю на вірність рідній землі по давньому козацькому звичаю - з торжественним молебенем та старовинними, вже забутими багатьма козацькими піснями у виконанні Хореї Козацької. Мабуть, це вперше за кільканадцять десятків років Холодний Яр знову побачив рішуче налаштованих людей у вишиванках та почув грізний лязгіт зброї.
На правах господаря першим слово взяв кандидат-мажоритарщик по Черкащині з міста Чигирина Сергій Таран. Він заявив, що ще вчора люди закінчили сіяти хліб, а вже сьогодні прийшли підтримати патріотів, що ведуть боротьбу зі спільним ворогом, антинародною владою. Аже зараз склалася така ситуація, коли знову, як багато років тому, прийшов час виступити з Холодного Яру воїнам, якими стали сьогодні, з огляду на обставини, представники Української платформи «Собор». І хоча поки що це боротьба тільки політична, та вона буде не менш запеклою, адже нинішня влада здатна на все, аби утриматися на своїх місцях. Сергій Таран закликав всіх до боротьби та порадив зрадникам українського народу боятися – адже прийде час, і одного вечора до них в вікно постукають хлопці з Холодного Яру. Звернувся він і до жінок, наказуючи їм забезпечити надійний тил для своїх чоловіків та чекати їх вдома з перемогою, як це робили колись вірні дружини запорізьких козаків.
Також до своїх бойових побратимів по партії звернувся і відомий український письменник та політичний діяч Василь Шкляр – автор резонансного роману «Чорний ворон» («Залишенець»), в якому письменник відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії - боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Нині Василь Шкляр - кандидат у народні депутати України в одному з мажоритарних округів від партії Українська платформа «Собор». У своєму полум’яному виступі, який линув від самого серця, письменник наголосив, що злочинна влада та її президент зараз фактично знаходиться в стані війни, яку оголосила українському народові своїми українофобськими законами. На його думку, ще на початку року було видно, що вони готуються до війни, коли на державні найвищі посади силовиків призначали людей з незрозумілим походженням і громадянством.
«Ми йдемо до Верховної Ради тільки заради боротьби з ними, за свободу України та свого народу. Мені не подобається, коли кандидати в депутати присягають, що вони не стануть тушкою. Бо хіба це чин «не стати тушкою»? Це нормальний стан нормальної людини. Тому треба присягати в боротьбі. Я точно знаю, що 150 чоловік можуть заблокувати у Раді все, що треба, тому мені досі дивно, чому не заблокували мовний закон. Холодноярці йшли у бій під гаслами «Воля України або смерть», і ми повторимо їх подвиг, а тому приймаємо той виклик, що кинула нам влада і підіймаємося на боротьбу. Навіть п’ятдесят чоловік, які об’єднані однією метою, можуть зробити більше, ніж двісті. Ми повинні з радістю та піднесенням йти на боротьбу, адже це наш святий обов’язок. І тоді перемога буде за нами», - рішуче заявив Василь Шкляр.
Щиро вразили присутніх слова Павла Жебрівського, який звернувся з промовою до своїх сподвижників: «Я вже десять років є народним депутатом України, і ще ніколи такого приниження називатися депутатом я не відчував, як відчуваю зараз, тому що в політиці у Верховній Раді зникла мораль, совість. І тому на цих виборах більшість з нас пішли на вибори по мажоритарці, щоб пройти очищення народом. Нам кажуть, що у нашої партії малий рейтинг. Але любі мої, ми ще не пішли до людей! Ми не хочемо просто прийти до влади - ми хочемо зробити ін’єкцію совісті, принести мораль у політику. У нас є два завдання. Ми маємо здолати кліку Януковича і його комуно-олігархічного охвістя, та відігнати їх поплічників та поплентачів. Серед представників нашої політичної сили є мажоритарщики, які самостійно вирішили пройти люстрацію на довіру людей. І саме з них буде сформовано нову фракцію у Верховній Раді. Пам’ятайте, що поки ми не проженемо цю антинародну владу, то нічого не зміниться», - зазначив лідер Української платформи «Собор» та відразу ж додав: «Але ми не тільки проти, ми й за – свободу та соціальну захищеність громадян, за справедливість та закон, ми за процвітаючі міста, за відроджене село та промисловість. І, насамперед, ми боремося за майбутнє України і кращу долю для наших дітей у своїй, незалежній державі».
Наостанок присутні на мітингу представники українського козацтва провели старовинний обряд посвячення в козаки кандидатів - списочників та мажоритарщиків у народні депутати України від партії Українська платформа «Собор» та склали обітницю на вірність вітчизні. Першим церемонію посвячення в козаки пройшов Павло Іванович Жебрівський, який встав перед зібраними у коло людьми на коліна, поцілував державний прапор і стійко прийняв кілька відчутних ударів козацьким батогом по плечах. Слідом за ним цю процедуру пройшли і всі інші кандидати в народні депутати.
Поряд з Павлом Івановичем у Холодному Яру видатні особистості, брати Віталій та Дмитро Капранови, українські письменники, видавці, публіцисти та громадські діячі. Брати щиро відстоюють інтереси українського народу, його мову та культуру, допомагають молодим талановитим українським письменникам та поетам. В 2007 році Капранови заснували премії «Золотий намордник» — за перше місце в рейтингу державного хамства та «Золотий ошийник» — за перше місце в рейтингу іноземного хамства (присуджується посольству чи консульству за результатами інтернет-голосування).
Те, що такі люди як брати Капранови, Василь Шкляр, Володимир Огризко, кобзар Тарас Компаніченко та інші моральні авторитети країни стали членами саме команди Павла Івановича Жебрівського вже свідчить про те, що партія Українська платформа «Собор», єдина партія, що повністю віддала свій виборчий список громадським діячам, моральним авторитетам, справжнім патріотам. Такі люди працюють виключно в інтересах захисту всього українського, готові віддати останнє за процвітання і волю рідної землі, за її мову та історію. Це ті люди, яким вірить український народ і саме таких хоче бачити своїми представниками в парламенті.
Справжній козак-характерник Тарас Компаніченко видобув з нічого, природнім методом, без використання сірників та запальничок не простий, священний визвольний вогонь. Характерниками на Запорізькій Січі називали козака (віщуна або чаклуна), який займався не лише ворожінням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та фізичною підготовкою, міг керувати погодою, наводити морок та замовляти кулі. Історія свідчить, що запалення повстанського вогню у Холодному Яру здійснювалося борцями за незалежність у різні століття, і саме про цей символічний повстанський вогонь писав Тарас Шевченко в одній із своїх поем:
У Яр тоді сходилися,
Мов із хреста зняті,
Батько з сином і брат з братом
Одностайне стати На ворога лукавого.
Тому розпалений характерником вогонь має для присутніх не лише фізичне, але й духовне значення, оскільки є символічним початком боротьби членів Української платформи «Собор», несе в собі частину світлої священної сили рідної землі, що повинна передатися всім тим, хто доторкнувся до нього. Присутні долучилися до церемонії запалювання символічного вогню боротьби, який кандидати рознесуть по своїм виборчим округам, щоб розпалити в містах і селах полум’я національного піднесення та надихнути людей до визвольної боротьби на нинішньому, поки що політичному полі битви.
Символічним була і можливість присутніх у Холодному Яру патріотів (в тому числі і бердичівлян) доторкнутись до ще однієї святині - Дуба Максима Залізняка. Цей 1100-літній дуб, що росте на території урочища Холодний Яр за селищем Буда Чигиринського району Черкаської області, є патріархом українських лісів і одним із природних чудес України, його обіймище 8 метрів 90 сантиметрів, а висота — 24 метри. Стовбур дуба шість раз вражали громовиці, та не змогли знищити. Під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Максим Залізняк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко та інші. А ще саме під цим дубом гайдамаки давали клятву боронити рідну землю від наруги, а отамани Холодноярської республіки присягали віддати життя за волю самостійної України.Тисячолітній дуб за час свого існування бачив майже всю історію України, був свідком боротьби за незалежність і безлічі великих і малих кривавих битв, в яких сотнями гинули наші незламлені співвітчизники. Щоб вшанувати пам'ять очільника наймасовішого повстання гайдамаків «Коліївщина», місцеві жителі назвали чудо природи Дубом Максима Залізняка. На знак шани до дуба та славетного минулого ватажка гайдамаків Максима Залізняка, у підніжжя дерева було зроблено кілька пострілів вгору, які не здивували тисячолітнього гіганта, адже він не раз чув подібні звуки під час трагічних подій, що розгорталися у Холодному Яру. Але щоб почула теперішня влада – є сильна команда патріотів і вона іде.
З селища Буда члени Української платформи «Собор» вирушили до міста Чигирин, де на Замковій Горі у стінах Бастіона Дорошенка відбулася церемонія передачі священного вогню кандидатам у депутати. Замкова Гора теж являється символічним місцем та є невід’ємною частиною історії України та українського народу, та являється повноправною господаркою Чигирина. Замкова Гора ще носить назву «Богданова Гора», бо на ній встановлено величний монумент Богдану Хмельницькому (висота 18,6 м., зведений в 1973 р.). Свого часу саме тут гетьман зі своїм військом тримав ворожу облогу, щоб потім один стрімким ударом вщент розбити супротивника. А з 1648-го по 1678-й рік Чигирин був своєрідною столицею козацької України, де знаходилися гетьманська резиденція, генеральна військова канцелярія, державна скарбниця, архів, функціонувало 12 іноземних посольств, серед яких Швеції, Росії, Туреччини та інших. Також у місті Чигирин знаходиться музей ім. Богдана Хмельницького, де зібрані предмети першої необхідності та розкоші козацьких часів.
Біля підніжжя пам’ятника Богдану Хмельницькому на Замковій Горі політолог і історик Олександр Палій, член виборчого списку Української платформи «Собор», відзначив: «Спочатку ми були в Холодному Яру, де відчутний дух українського народу, а тепер знаходимось тут, де відчувається дух Української державності. На цьому місці ми даємо собі обіцянку, що не зійдемо з вибраного шляху, не схибимо і не відступимо. Ми відмінимо закон про мову, пенсійний та інші закони, що прийняла ця влада, адже їх місце - на смітнику історії. Для цієї влади не потрібна Українська держава – отже ми змусимо цю владу піти. Олександр Палій сказав: «повстанню передує повстання ідей. Нині суспільство вимагає простих речей: роботу в кожне місто й село. Прості й зрозумілі податки. Заохочення самозайнятості. Кредити дрібним підприємцям за ціною інфляції. Безоплатної невідкладної медичної допомоги, якісної страхової медицини». За його словами, «держава здатна робити акценти промислової політики, платити більш справедливі зарплати і пенсії навіть за нинішніх умов. Адже за останні півтора роки ними з України вивезено один державний бюджет, тобто 400 млрд. грн. або 3 річні пенсії усіх пенсіонерів України».
За словами Олександра Палія, «незабаром країна матиме шанс відповісти: хто їй більше потрібен у владі – справжні професори, чи, як і нині, банщики і «дерибанщики», не здатні думати ані про країну, ані про будь-що крім власної кишені». Буквально за 2,5 роки, завдяки їх керуванню, Україна опинилася в міжнародній ізоляції, та цього більше не буде. Ми повинні повірити в самих себе, та передати цю віру іншим. Клянемось».
Підтвердивши свій патріотичний порив, козаки гурту Хорея Козацька, виконали не той звичний для кожного з нас гімн України, а гімн, який виконували вояки Української Народної Республіки під час визвольної війни.
Сподіваємося, що Павло Жебрівський та члени його команди, вистоять у непростій боротьбі проти існуючої влади, і знайдуть таку необхідну зараз підтримку у свого народу. Адже лише об’єднавшись навколо національної ідеї і поставивши її як противагу свавіллю і беззаконню окремо взятих так званих «українців», які засіли у Верховній Раді, можна здобути перемогу. Допомогти в цьому має символічний вогонь, який невдовзі запалає по всіх містах та селах нашої держави, закликаючи стати на захист рідної землі. Цей вогонь уже є і у нас в Бердичеві, щоб і тут розпочати боротьбу за свободу і народ.
Допоможемо їм у цьому і ми, бердичівляни. Ще є час до виборів проаналізувати та відрізнити патріотів від усіх тих самозванців, що, витрачаючи мільйони, так ніби ніжно дивляться нам у вічі з тих остогидлих бігбордів, що заполонили наше місто.
Вже їдучи додому у Бердичів і, проїжджаючи через Бориспіль, ми побачили дивну картину – каштан, який несподівано зацвів в кінці літа всупереч всьому. Декілька квіток виділялися на фоні сухих гілляк з пожовклим сірим листям, і було в цій картині щось до болю знайоме – адже так само засихає зараз і наша славна Україна та її жителі, у яких відбирають все: землю, роботу, навіть почуття власної гідності. А ось нещодавно забрали і мову… Та подібно цим живим квіткам каштану потроху в різних містах та селах розцвітає національно-патріотична свідомість, виростають та мужніють духом справжні патріоти – такі як Павло Жебрівський та очолювана ним команда Української платформи «Собор». І дивлячись на цю боротьбу, починає поступово прокидатись і весь наш могутній та волелюбний український народ. А допоможе у боротьбі захистити державу та притягти її кривдників до відповідальності освячена в Холодному Яру зброя та символічний повстанський вогонь.
Повстань, Україно, повстань Бердичів, на вирішальну битву, повір та підтримай своїх синів у їх священній місії по спасінню народу та української державності!
Денис Заремський
Смотреть весь фоторепортаж
БЕРДИЧІВ ДІЛОВИЙ 
Просмотрено: 759 раз
