Олександр Ревега вирішує проблеми бердичівлян швидше, ніж про це встигають оголосити ЗМІ

Спочатку думали, що з цією проблемою підприємство «Бердичівліфт», яке обслуговує ліфти на Червоній Горі, справиться самотужки, як це вже не раз робило. Але цього разу так не вийшло. Адже, щоб продовжити термін безпечної експлуатації ліфтів, мало було замінити зношені деталі та провести регламентні роботи. Потрібно було написати силу-силенну різних документів, проектів, узгоджень тощо. В підсумку майже місяць жителі семи будинків «військового» мікрорайону (16 під’їздів) ходили до своїх квартир пішки.

Добре, коли людина молода, здорова, їй такі фізичні навантаження не будуть зайвими, а можливо, навіть і підуть на користь. Але ж в цих будинках проживає багато пенсіонерів, інвалідів, мам з маленькими дітьми і великими колясками. Їм ці «прогулянки» не видаються веселими. Адже всі ходять не з пустими руками. Зараз триває сезон осінніх заготівель, весь час господарі та господині щось несуть з базару чи городу, а що вже казати про те, що й воду нині доводиться носити пляшками та відрами, адже з водопровідної «каші не звариш».

 

Про все це довелось мені почути на імпровізованому мітингу, який відбувся в понеділок ввечері в дворі будинку №1 по вулиці Братів Михєєвих. Людям допекло. Вони неодноразово звертались за вирішенням цієї проблеми в ЖЕК, у відділ комунального господарства міськвиконкому, до місцевих депутатів, але зарадити їм ніхто не зміг. Одне з таких звернень надійшло і до депутата обласної ради, а нині кандидата в депутати до Верховної Ради Олександра Ревеги.

 

Він потрапив на це зібрання жителів мікрорайону в самому його розпалі, коли мешканці «перемили кісточки» вже жеківському начальству, «справедливим і непідкупним» контролерам з Держгірпромнагляду, та всім іншим великим і малим чиновникам. Тому й довелось Олександру Васильовичу спочатку теж вислуховувати обурені та емоційні крики і лише трохи згодом повернути дискусію в конструктивне русло.

 

Записав номери будинків з вимкненими ліфтами, зрозумівши суть проблеми, тут же почав її вирішувати. Ще збоку йому бідкались жіночки й про інші проблеми мікрорайону, як сміття, бродячі собаки, вода та інші, а він вже по телефону віддавав розпорядження своїм помічникам скасувати наступного дня всі заплановані зустрічі і зосередитись лише на вирішенні цієї конкретної проблеми.

 

Люди ще довго не розходились після зборів, розмірковуючи між собою, чи допоможе їм в біді Олександр Ревега, який пообіцяв «підняти» всі його зв’язки в обласній раді, всіх комунальників, щоб «запустити» ліфти.

 

Не знаю я, і напевно не взнає ніхто й ніколи, яких зусиль вартувало Олександру Васильовичу зробити те, що не міг зробити ніхто майже місяць. Вже наступного дня по обіді до нашої співробітниці, яка живе на Червоній Горі, зателефонували рідні і сказали, що ліфт в їхньому під’їзді знову працює.

 

Ми не могли повірити цій звістці, адже ще не встигли навіть описати проблему і надрукувати її в газеті, а тут вже і проблеми немає… Виходить, що й писати немає про що?

 

Я навмисно поїхав на вулицю Братів Міхєєвих, щоб пересвідчитись, що справді все саме так. В дворі було кілька мешканців будинку, але зовсім не так багатолюдно, як минулого вечора. Звісно, чому ж тепер мітингувати, адже лише крайнє обурення заставляє наших людей гуртуватись і щось робити, а в основному «моя хата скраю…». Але ті, хто був, не могли передати словами свою вдячність Олександру Ревезі за проявлену чуйність до людських проблем і за рішучість у їх вирішенні. «От такого нам і потрібно народного депутата, - переконували один одного і мене жителі Червоної Гори,- свого, людяного, рішучого».