Кандидат у народні депутати Микола Петренко допоміг врятувати від екологічної катастрофи шість сіл Бердичівського району. Протягом 20 років жителі з острахом вживали воду. Жахались, що можуть підчепити і туберкульоз, і венеричні захворювання, і навіть ВІЛ
Занепокоєння шести тисяч селян (серед яких – Райки, Швайківка, Слободище) мало серйозні підстави. На території Райки розташована виправна колонія, в якій відбувають покарання неодноразово засуджені. Із 1086 людей 76 мають туберкульоз, різної складності форми шкірно-венерологічних захворювань, ВІЛ-інфекцію. Крім того, у колонії працює лікарня, куди направляють засуджених із колоній різних рівнів безпеки та слідчих ізоляторів для лікування дерматовенерологічних захворювань. Зрозуміло, що у такій установі санітарно-епідеміологічні умови мають бути на найвищому рівні. Втім, тут навіть нормальної каналізації немає. Її побудували близько 40 років тому! Звісно, за цей час вона вичерпала всі свої можливості. Стоки не очищували, вони забруднювали річку Гнилоп’ять. Але не тільки тисячі селяни мали ймовірність підчепити заразу. Річ у тім, що Гнилоп’ять впадає у Тетерів, а її водою користуються жителі Житомира.
Взагалі, ситуацію з очисними спорудами Райківської колонії не один рік вважали екологічною бомбою. Всі розуміли: якщо не буде коштів – вона от-от вибухне. Місцеві чиновники нічого не могли зробити. У бюджеті не мали необхідних майже п’яти мільйонів гривень. Коштів вистачило тільки на проектно-кошторисну документацію, проведення інвестиційної експертизи. У 2011 році і з району, і з Державної пенітенціарної служби України куди тільки не звертались – Кабмін, Мінфін, Мінюст, Мінрегіон. Але верхівка також нічим не допомагала. У поточному 2012 році гроші на очисні споруди передбачались тільки для Петрівської виправної колонії.
Кандидат у народні депутати Микола Петренко дізнався про проблему під час зустрічей із земляками. Ті розповіли про власні побоювання і благали допомогти. «Проблему вивчу, все, що від мене залежить, зроблю. Сподіваюсь, що спільними зусиллями у нас все вийде», – зазначив Микола Петренко. Комусь іншому селяни б не повірили – за десятиліття зневірились і у своїх, і у чужих керманичах та кандидатах. Утім, Петренкові довірились. Знали, що слів на вітер не кидає. Його справи були багатослівнішими за будь-які обіцянки.
Два мільйони на реконструкцію школи у Бистрику, газифікація понад 1600 будинків у селах Журбинці, Кукільня, Мирославка, Малосілка, Никонівка, Скаківка та Хмелище, надання коштів на ремонт доріг в окрузі. Це тільки частина справ, ініціатором яких став кандидат у народні депутати.
Микола Петренко вирішив і проблему шести тисяч селян Бердичівського району. Він звернувся з проханням внести зміни до Державного бюджету 2012 року. Результат – 17 вересня на засіданні Кабміну прийнято рішення надати два мільйони гривень на реконструкцію очисних споруд Райківської виправної колонії! «Але на цьому я не збираюсь зупинятись. Два мільйони гривень – не вся сума. Тому добиватимусь, щоб мої земляки отримали кошти у повному обсязі, і їхньому життю та здоров’ю більше нічого не загрожувало. Це мій обов’язок і як земляка, і як кандидата у народні депутати», – пообіцяв Микола Петренко.
Зоя Нікітюк
Бердичев Деловой 
Просмотрено: 617 раз
