08 жовтня 2012 року у Бердичеві відбувся форум представництва прав та інтересів соціальних сиріт Бердичівщини, які є учнями професійно-технічних навчальних закладів. Організатор форуму - Бердичівська міська громадська молодіжна організація «Молодь обирає життя» в рамках проекту "Особливі виборці: голоси меншин у виборчій кампанії 2012 року”, який реалізується Молодіжним інноваційним центром "Медіа-М" за фінансової підтримки Європейського Союзу. Учасниками були учні Бердичівського професійного аграрного ліцею, Бердичівського професійного будівельного ліцею, Бердичівського професійно-технічного училища № 4 та Бердичівського професійно-технічного училища № 12.
На початку форуму мені здавалося, що ми зібралися для того, щоб відмітитись, поставити галочку про проходження заходу. В кінці заходу я зрозуміла, деякі люди зацікавлені в тому, щоб нам допомогти. Кожен з нас міг вільно висловити свою думку і не просто поговорити між собою, але й вживу звернутись до представників влади, центру зайнятості і громадських організацій зі своїми запитаннями та переживаннями.
Частиною форуму був показ міні-вистави на соціальну тематику, учасниками якої була я та ще декілька учнів Бердичівського професійного аграрного ліцею. В театральній постанові йшлося про молоду людину, яка мала все: родину, друзів, гарний дім, здобувала освіту. Але практично в один момент все це зникло. Єдине, що допомогло їй - це небайдужість людей та підтримка соціальних служб. В кульмінаційний момент мізансцени, я, як акторка «форум-театру», подивилась на глядачів і побачила, що деякі люди плакали, мене це зворушило. Пізніше було обговорення, після якого ми (сироти, учні ПТНЗ) мали змогу говорити про свої проблеми, задавати питання представникам влади, міського центру зайнятості та організаторам заходу. Наскільки я пам’ятаю, вперше нам дали змогу висловитись про свої проблеми. І ми її використали, усі учні були надзвичайно активні, все пройшло дуже жваво.
Мені взагалі дуже сподобався форум і я дуже вдячна всім присутнім, хто відгукнувся на запрошення взяти участь в цьому заході.
Ми (сироти) відчули, що наші проблеми цікавлять не тільки нас. Дуже приємно бачити людей, які зацікавлені в тому, щоб нам хоч якось допомогти.
На форумі розглядалися важливі і актуальні на даний час питання:
- Не знаю куди звернутись;
- Не маю прописки (що робити);
- Несформовані елементарні життєві навичками (як розпорядитись грішми, як влаштуватись на роботу та інше).
Організатори форум-театру намагалися показати, що небайдужість людей і соціальних служб може врятувати чиєсь життя. Піднімалися питання про те, що соціальним сиротам надзвичайно потрібна підтримка психолога, надійне працевлаштування, прописка. Намагалися уберегти нас від негативного впливу оточуючого середовища. Сироти розповідали свої історії.
Дуже приємно те, що все не задля галочки, а початок роботи на перспективу.
Через деякий час, завдяки цьому проекту, я мала змогу взяти участь у засіданні круглого столу Форуму розмаїття у м. Києві 23 жовтня 2012 року, учасниками якого були люди з інвалідністю, мусульмани, геї, неформали, роми. Я вперше брала участь у такому заході. Тут розглядалися права та інтереси вразливих груп населення та меншин. Мені дуже сподобалось що є люди, які звертають увагу на меншини. За круглим столом я розповіла про те, що дуже хочу вчитися, але я не впевненна, що зможу реалізувати мрію, оскільки я сирота.
Незвичним і неочікуваним було те, що після засідання люди підходили до мене і пропонували допомогу, підбадьорювали тим, що не потрібно опускати руки. Дуже добре, що є такий проект і люди, які його реалізовують.
Кожна дитина, в якої немає сім’ї, не має підтримки, потребує уваги психолога, соціального педагога та й просто небайдужих людей. Така підтримка допоможе дитині-сироті зрозуміти, що вона не одна, стати відвертою, підштовхнути її до здійснення своєї мрії.
Тому я вважаю, що такі заходи надихають на добро, на те, щоб зрозуміти сиріт, бо, як говорять, чужих дітей не буває.
Я думаю, кожен з присутніх зрозумів нас. Такі діти є і ми нікуди від цього не дінемось.
Давайте разом зрозуміємо і допоможемо СИРОТАМ.
Надіюсь, це не остання наша зустріч, давайте творити історію разом!
Надія Вікарій,
учениця Бердичівського професійного аграрного ліцею
Просмотрено: 775 раз
