Донині важко підрахувати кількість жертв страшних жнив смерті, яка пройшлась Україною у 1932-33 роки. Життя українців було перекреслено одним розчерком пера, тодішніх керманичів Радянського Союзу, які вирішили знищити українців, як націю.
Інакше, як злочином такий вчинок не назвеш. Але Голодомор - це злочин, сліди якого намагались ретельно замести. Жодних прямих доказів по собі вбивці українського народу не залишили. Підтвердження намірів злочинної влади можна побачити лише поглянувши на географічне розташування областей, де люди гинули від голоду в 30-ті роки. Україна, Далекий Схід, Кубань та Поволжжя – місця, де споконвіку проживали українці, туди і були спрямовані вказівки на понаднормову хлібозаготівлю.
Забирали хліб, продукти та зерно, тим самим відбираючи шанси вижити. Люди танули, мов свічки, і помирали з думкою про хліб. А очевидці, яким вдалось вижити, вже вголос, а не пошепки, розповідають про лихоліття. На згадку про ті страшні роки в Україні щороку, 24 листопада люди запалюють свічки пам’яті, як символ того, що вони пам’ятають про злочин скоєний проти українського народу.
Бердичівляни цього дня зібрались біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору, щоб разом пригадати події тих років. Щороку в нашому місті цей захід збирає тих, в чиїх родинах є загиблі під час голодомору, та тих, хто за покликом серця приходить пом’янути невинно загублені душі.
Присутні слухали учнів бердичівських шкіл, устами яких говорили люди, яким вдалось вижити. Ці спогади зачитані дітьми тільки зайвий раз доводили, що тоді був скоєний злочин, злочин за який ніхто ніколи вже не розплатиться, але про який пам’ятають нащадки.
Кількість загиблих підкреслив у своєму виступі й Василь Іванович Толочко, секретар міської ради, який виступив на мітингу від міської влади. Він наголосив, що люди повинні пам’ятати про ці роки, цю велику трагедію українського народу.
Після офіційної частини, люди поклали квіти і колоски до підніжжя пам’ятника.
РиО Бердичів
Просмотрено: 594 раз
