Кілька днів життя в монастирі

Троє хлопців віком від 19 років і старші разом з о. Олегом Кондратюком OCD протягом шести днів перебували в монастирі, щоб розпізнати своє покликання та спробувати пожити у справжньому монастирі.

Рішення про поїздку до монастиря було прийняте на реколекціях про розпізнання життєвого покликання, які відбулись у грудні в Житомирі. Саме там виникло дві ідеї: зіграти футбольну гру між кармелітськими спільнотами Бердичева та Києва, а також деякі учасники забажали кілька днів провести у монастирі, щоб пожити за таким розпорядком, за яким живуть справжні монахи. Футбольна гра відбулась 12 січня, а 14 січня двоє бердичівлян та один киянин вирушили на проживання до монастиря Милосердя Божого та Непорочного Серця Діви Марії.

Ми публікуємо розповідіучасників реколекцій:

«Проживаючи у монастирі з братами Максимом, Владиславом та о. Олегом, ми головні акценти спрямували на особисту молитву. Це була молитва тет-а-тет з Ісусом, проста розмова. Я розмовляв з Ісусом про звичайні буденні справи мого життя. Наприклад, що я робив, куди ходив, що бачив, що відчував і т.д. Дякував за все, що маю; за те, що Він для мене зробив на Хресті і робить по цей день; дякував за те, хто Він для мене; дякував за Його любов ... Розповідав також про те, що мене турбує, що болить, просто виливав свою душу, а головне – був щирий з Ним. Виливав всі свої емоції, не лише радість, а й злість, образу. Через певний час в молитві настала тиша. Тоді Ісус в своїй любові почав промовляти до мене, без слів. Він дав мир, який неможливо передати. В той момент я був готовий для Ісуса на все, навіть на смерть. Був готовий йти за Ним куди б Він не повів. Під час однієї з таких молитов Ісус позбавив мене страхів. Наприклад, я мав страх, що Ісус мене покличе до священства. Тепер я вже не боюсь, куди б і для чого б Ісус мене не покликав: чи до священства, чи в монахи, чи бути місіонером, чи навіть і до подружнього життя…». Олександр Полторакін

«Проживання в монастирі ще на кілька кроків наблизило мене до розпізнання свого життєвого шляху, який для кожного з нас приготував Господь Бог. Я взяв для себе багато корисного під час духовного читання, де ми читали «Історію однієї душі» Святої Терези від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя. Я пізнав глибше, як розпізнати свій життєвий шлях на прикладі життя святої. Також під час життя в монастирі ми провели зустріч з сестрами босими кармелітками. Я був приємно вражений, коли побачив на обличчі сестер усмішку, радість, адже раніше я думав, що життя в закритому монастирі – це дуже важко. Тепер моя думка змінилась. Я зрозумів, що монаше життя - це справжнє життя з Богом...». Максим Железницький

«Для того, щоб повністю осягнути всю цінність вже минулих реколекцій, я мусив повернутися додому. Ніби й нічого складного, але вже трясучись по маршрутках, я почав розуміти, що віддаляюсь не тільки від стін, які мені так полюбились за цей битий тиждень, а й від реалій "відновлення до Життя" в реалії рутини. Ба ні, навіть до тотальної стагнації. Однак практики, які я виніс з монастиря (починаючи від елементарного бревіарію і закінчуючи цілковитим переосмисленням значення Любові), дозволять мені ще довго не скиснути в умовах мого "місцевого застою". Не розписуватиму всіх своїх переживань в часі цих реколекцій, але скажу: «Хлопці! Краще раз відчути, ніж сто разів почути. Поїдьте самі на такі реколекції – і вам все стане ясно». Владислав Негребецький