У Бердичеві засудили “директора” горілчаної корпорації

Певно, ніхто вже і ніколи не згадає, коли горілка стала в Україні другою валютою. Розрахунки між людьми за зроблені послуги, товари чи роботу “пляшкою” вже давно стали звичним явищем. Більше того, це, певно, найтвердіша валюта, котра існує у світі — їй не загрожує ніяка інфляція чи світові економічні кризи. Щоправда, у дев’яностих роках минулого століття, особливо на селі, позиції “пляшки” дещо були похитнулися: за неї хліба у магазині не купиш, а зарплат люди не отримували роками. Тому за роботу вимагали вже не півлітра, а купюру. Та це явище було тимчасовим і нині ця “валюта” знову в ціні.

Цим і вирішив скористатися підприємливий бердичівлянин. Уявивши себе королем, який має право карбувати (чи то пак — гнати) свої гроші, чоловік взявся до виготовлення горілки. Звісно, робилося це у не зовсім (м’яко кажучи) спосіб і у підпільних умовах. Для цього навесні ще минулого року чоловік десь роздобув на Вінниччині 348 літрів спирту. Що з ними робити — добре знав: вирішив виготовляти з нього горілку. Щоправда, молодик, мабуть, дійшов висновку, що горілка горілкою, але й справжні гроші теж потрібні, більшу половину спирту (192 літри) продав двом іншим чоловікам за ціною 28 гривень за літр.

А з рештою спирту чоловік розпорядився, як і задумав: виготовляв горілку. Навіть вигадав свій особистий рецепт: змішував десять літрів спирту і п’ятнадцять літрів води, додаючи до них глюкозу та лимонну кислоту. Загалом виходило, у готовому вигляді, від 33% до 36 % оборотів міцності. До речі, подальша експертиза не підтвердила, що виготовлена таким чином горілка була шкідливою чи небезпечною для здоров’я людей.

Продавати таку бодягу чоловік не став, знайшовши для неї інше, більш достойне, застосування. Мав він “невеличкого” городика, на якому вирощував різну продукцію. Тільки от самому працювати у полі чоловікові було не до снаги, тож наймав робочих. А розплачувався з ними своєю ...горілкою. Доки на слід короля-бізнесмена не вийшли правоохоронці, він встиг “виплатити” працівникам за їхню роботу вісімнадцять літрів “самопалу”. Інше, а це ще 338 літрів вже готової горілки, чоловік зберігав у власному гаражі.

Очевидно, що держава не могла потерпіти такої конкуренції з боку “винахідника”, який і горілку виготовляв без ліцензії, і перетворював її одночасно у валюту, тож на слід ділка швидко вийшли правоохоронці.

Слідство було непростим. Зрештою, чоловік визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.204 Кримінального Кодексу України. Більше того, погодився на покарання у вигляді сплати штрафу у розмірі сімнадцяти тисяч гривень. Цю згоду підсудний зафіксував в укладеній з прокурором угоді про визнання винуватості. Суд проти такої домовленості не заперечував і затвердив її своїм вироком.

Отож, підприємливий ділок тепер має заплатити вищевказану суму штрафу. Стосовно ж горілки, яку він не встиг реалізувати, суд вирішив її конфіскувати та знищити.