Вистава «Декамерон» викликала у бердичівлян шквал позитивних емоцій

Про те, що до Бердичева знову їде зірковий склад акторів московського незалежного театру, городяни дізналися близько місяця тому. Саме тоді місто замайоріло різнобарвними афішами, в яких йшлося про те, що незабаром усі цінителі прекрасного зможуть насолодитися майстерною грою талановитих театралів. Тим паче, що дивувати глядачів артисти будуть своєю новою виставою – постановкою «Декамерону», видатного італійського письменника Джованні Бокаччо.

Так, у понеділок, 9 вересня, близько 18.00 до міського Палацу культури почали збиратися любителі мистецтва. Сказати про те, що зала була вщент заповнена, на жаль, було не можна. Що стало тому причиною – невідомо. Можливо, ціни на квитки, що коливалися в межах від 70 до 120 гривень, «специфіка» самої вистави або, загалом, непристосованість городян до відвідин театру. Припущень може бути скільки завгодно, однак, варто розповісти про тих, хто все-таки присвятив свій вечір прекрасному.

Публіка була різновіковою – у залі можна було побачити як зовсім юні обличчя, так і людей досить поважного віку. Та й зовнішній вигляд присутніх був досить різноплановим (особливо, це стосувалося жінок). Одні представниці прекрасної статі зробили свій вибір на користь повсякденних джинсів і кофтинок, інші - навпаки, одяглися в ошатні сукні та спідниці. Однак, було дещо, що єднало усіх – бажання відпочити душею і подивитися на гру улюблених акторів. Тим паче, що на сцену мали вийти справжні зірки.

Глядачі із нетерпінням чекали початку захоплюючої «подорожі» у минуле. І ця мить настала. У напівтемній залі прозвучали перші рядки «Декамерону», що повернули публіку у далекий 1348 рік, до Флоренції, яку відвідала «згубна чума». За сюжетом збірки десять молодих італійців залишають охоплене хворобою місто, оселяються на заміській віллі і розповідають цікаві та повчальні історії з життя.

Нагадаємо, «Декамерон» - шедевр світової літератури, збірка новел італійського письменника Джованні Бокаччо, в перекладі з грецької означає «десятиденник». Не випадково на сцені було розіграно однойменну кількість постанов.

У зв’язку із тим, що вистава була авторською, фотографувати у залі було заборонено. Про це попереджали і на самому початку спектаклю, і під час антракту. Однак, звернувшись до виконавця однієї із головних ролей актора Володимира Філатова із проханням зробити фоторепортаж для газети, дозвіл познімати у залі ми отримали.

Варто відзначити високий професіоналізм акторів, задіяних у виставі. Незрівнянна гра Руслани Писанки та Ольги Сумської з кожною їх появою на сцені викликали у бердичівлян шквал емоцій і овацій. Проте, й «новачки» також вражали глядачів своєю дикцією, поставою та харизмою.

Протягом усього дійства артисти, виконуючи свої ролі, глузували над найбільшими людськими пороками та гріхами. Вони висміювали брехню, подружню невірність, владу грошей над людиною, безладний спосіб життя й, навіть, економічну кризу, що не так давно «прогриміла» у сучасному світі. І все це, звісно, не без іронії.

Слід також сказати і про зв’язок із залом, який від самого початку вдалося встановити театралам. Актори спілкувалися із глядачами, ставили їм риторичні запитання, спускалися до них і, навіть, зверталися за матеріальною допомогою, за яку б головний герой однієї із новел міг отримати прихильність дами його серця. Бердичівляни охоче йшли на контакт, «жертвуючи» бідному закоханому хто скільки міг. При чому, було видно, що усе це приносило городянам масу задоволення.

Постанова вистави від режисера Валентина Варецького вразила своєю відвертістю та багатогранністю створених образів. Власне, й сама збірка новел Джованні Бокаччо твір не дитячий. Тут потрібно не лише осягнути глибинний зміст, прихований за жартами і доволі відвертими сценами, а й розуміти, для чого автор створив свою збірку саме такою і які висновки слід зробити людям після її прочитання. Тож ті, хто не взяв із собою на виставу дітей, певно, не пожалкували про це. Тим більше, що читати – це все-таки, одне, а от бачити на власні очі – зовсім інше.

По закінченню вистави публіка стоячи аплодувала артистам. Хтось отримав незабутні враження від перегляду, дехто – від зустрічі із зірками. Головне, що спостерігаючи за глядачами, складалося враження, що усі вони залишилися задоволеними.