Бердичів вшанував пам’ять жертв Голодомору

Наша історія має немало "чорних" сторінок. Таких, від одного спомину про які стає моторошно, а в душі поселяється неспокій, нестерпний біль та невимовне співчуття до тих, чиї життя припали на ті страшні роки.
На одній із них викарбувано й слово "Голодомор"... Таке неможливо забути. Він згубив мільйони людей і, не жаліючи нікого, приніс у кожен дім смерть, страждання та невимовні муки.

Щоб вшанувати пам’ять загиблих, у суботу, 23 листопада, бердичівляни зібралися біля пам’ятника жертвам Голодомору та політичних репресій, запалили свічки, поділилися тим, що було на серці, помолилися.

Учні місцевих шкіл зачитали свідчення очивидців, яким вдалося вижити у 1932-1933 роках. Тихо, майже пошепки, діти розповідали про те, як за 5 колосків, зірваних на своєму полі, били до смерті, як нелюди забирали із домівок простих людей хліб, тим самим обрікаючи цілі сім’ї на голодну смерть. Згадували, що для того, аби вижити, бідолахи варили лушпиння з картоплі, збирали зілля, від якого пухли животи, смажили із нього млинці. Малеча, замість бавитися в піжмурки гралася "в їжу". Іноді, нестача харчів доводила людей до божевілля, змушуючи вбивати і їсти інших - перехожих, які зайшли до їхнього дому, сусідів, рідних та, навіть, власних дітей...

Міський голова Василь Мазур також виступив зі словом. Він зазначив, що хоч людям притаманно з часом забувати події минулого, однак страшні сторінки історії нашого народу стерти із пам’яті неможливо. Адже це спомин не лише про несамовиту біль, а й про людей, яким довелося побачити усі ці жахіття на власні очі, про наших бабусь і дідусів, наших предків.

Василь Мазур зауважив, що людям властиво помилятися, але усьому є межа. Не варто судити історію - її, на жаль, уже не змінити. Та події минулого можуть навчити. Зважаючи на це, нам, прийдешнім поколінням, варто спробувати вирішувати будь-які проблеми та протиріччя, не припускаючись таких ганебних методів, як вбивство, голодомор, війна.

Схиливши голови у скорботі, хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять жертв Голодомору. На завершення, до підніжжя пам’ятного знаку бердичівляни поклали квіти, а землю, обабіч нього, встелили вогненним килимом із палаючих свічок.