Традиційний прийом бердичівлян міським головою відбувся у четвер, хоча, у графіку на сайті міста вказано, що градоначальник почує кожного, у 2 та 4 середу місяця. Через відрядження мера, у середу в коридорах міськради було малолюдно, тихо і прохолодно, ніщо не порушувало звичний ритм роботи чиновників. Зате, вже в четвер зранку і до обідньої пори черга до кабінету, де проводився прийом громадян не меншала.
Через нервове напруження часом пристрасті зашкалювали – «скандальні» бацили інфікували людей і починались маленькі і не дуже сварки і взаємні звинувачення. Воно й не дивно, що в холі виконкому панувала така атмосфера, адже більшість містян приходять до мера з наболілим, яке часто вирішується роками, і вкотре перемотуючи цю ситуацію в голові додатково накручували себе. Кажуть, що в чергах проявляється справжнє обличчя людини, тільки от чомусь в наших чергах часом воно більше схоже на огидну морду, від якої несе тухлятиною. Чомусь ми не можемо спокійно попустити жінку з двома дітьми, вагітну, чи просто стареньку, якій вкрай важко сидіти і стояти. Можливо часи тимурівців і пройшли, та все ж таки є поняття людяності. Хоча зародки гуманізму убиваються типовими бабцями-скандалістками, божевільними, нахабами, які є там, де є найменші ознаки черги.
Під кабінетом, де проходив прийом, можна було побачити людей, які вже не один раз звертаються до міського голови, як до останньої інстанції в сподіванні вирішити свої проблеми. Тут були і ті, хто вболіває за справедливі тарифи, воюють за чистоту, як з комунальними структурами, так і з сусідами, так і ті, що стоять роками в черзі на житло, чи потребують матеріальної допомоги. В більшості випадків люди отримували відписки, замість реальних результатів, тож не вперше і не востаннє їх можна зустріти на прийомі у пана Мазура.