Я мабуть не помилюся, якщо скажу, що у такі скрутні для усіх нас часи, кожен житель нашої країни не може спокійно себе почувати, не може займатися звичними для себе речами так само як і раніше. Наше життя кардинально змінилося з того дня, коли загинув перший боєць у зоні АТО. З тих пір пересічний українець прокидається з думкою про війну на сході, іде з нею на роботу, займається своїми справами і лягає спати з нею ж. Ми щодня ховаємо і оплакуємо молодих хлопців, які взяли до рук зброю і стали на захист нашої Батьківщини. Майже уся країна віддає частину своїх коштів на засоби захисту хлопцям, що з честю захищають наші міста від смерті, яку несе із собою війна. Розуміючи, що держава належним чином не забезпечує військових, велика кількість небайдужих людей займається волонтерською справою, вони витрачають усі свої сили та увесь свій вільний час, щоб зібрати потрібні суми на бронежилети та каски, а потім доставити їх у зону проведення антитерористичної операції. Інші, не маючи змоги робити цього, долучаються до бойкотування російських товарів та послуг, але теж не залишаються осторонь. Так зараз живе уся Україна.
А як живе Бердичів? Наше місто ніби поділилося на дві паралельні реальності, які існують поруч один з одним. В одній реальності живуть усі ті люди, які розуміють, що війна іде не десь там на сході, що війна це не щось абстрактне, що нас не стосується. Ці люди живуть у місті, де декілька разів на тиждень матері ховають своїх ще зовсім молодих синів. Вони знають, що війна прийшла в Україну, вона вже тут, і якщо зараз не мобілізувати усі свої можливості і сили, задля допомоги військовим, то війна прийде і до нас. Саме ці бердичівляни піклуються про своїх земляків, які зараз воюють у зоні проведення антитерористичної операції та про сім’ї, що залишилися без батька чи сина-годувальника. Ці люди жертвують все що мають заради миру в Україні.
А є і інша бердичівська реальність, у якій живе значна частина населення нашого міста, в тому числі і його керівництво. У цій реальності війна – це те, що ніби і існує, але десь далеко, десь у телевізорі, по радіо, і зовсім не в Бердичеві. Досить навіть пригадати, як міський голова із «паралельної реальності» влаштував бердичівлянам свято, в той час як на сході гинули наші земляки. ( Байдужість, цинізм чи підкормлювання електорату? ) На щастя, у Бердичеві бойових дій немає, але кожен вечір усе місто засинає під вибухи… вибухи петард і феєрверків. Якщо у людей, які з розмахом святкують свої дні народження чи інші свята, чогось не вистачає щоб зрозуміти, що це неприпустимо у такий час, то таким людям усе доступно пояснюють органи місцевого самоврядування.
Візьмемо в приклад сусідній Житомир. «Ще два важливих політичних рішення прийнято в Житомирі. Вирішили про доцільність маркування товарів інформацією про країну виробника та заборону використання піротехнічних засобів до закінчення АТО» - повідомляє на своїй сторінці у соцмережі Дмитро Ткачук, член житомирського виконкому. Це рішення було прийняте у зв’язку з постійними зверненнями і зауваженнями мешканцями міста та з урахуванням складної ситуації, що склалася в державі а також через терористичну діяльність незаконних військових формувань, з метою забезпечення стабільної ситуації в м. Житомирі.
Члени виконавчого комітету Житомирської міської прийняли рішення не тільки про заборону феєрверків. Вони попіклувалися про літніх людей із поганим зором, що не хочуть купувати російські товари і прийняли рішення про маркування товарів інформацією виробника, а саме маркуванням прапором країни виробника. Це допоможе не тільки літнім людям, а й усім іншим долучитися до бойкоту. Також рішенням виконавчого комітету від 06.08.14 року рекомендовано обмежити проведення культурно-розважальних масових заходів у місті Житомирі. Данне рішення діятиме на період проведення АТО в Україні.
Постає очевидне питання: що заважає прийняти аналогічні рішення бердичівському керівництву? Проблема існує, скарг від небайдужих жителів міста теж достатньо. А от реакції на проблему немає. Мабуть відповідні постанови будуть прийняті тільки тоді, коли бердичівляни масово прийдуть в гості до пана мера та його заступників.
Євген КАЙДАННИК
БЕРДИЧІВ ДІЛОВИЙ