Мабуть, не буде помилкою стверджувати, що у кожного міста, в якому свого часу мешкала й мешкає нині єврейська громада, – свій Голокост. У Бердичеві біля пам’ятних знаків невинно страченим землякам-євреям та праведникам народів світу збираються двічі на рік: всередині вересня (тоді згадують десятки тисяч земляків єврейської національності, розстріляних нацистами у місті у 1941-му) та 27 січня – у день визволення в’язнів концтабору Аушвіц в Освенцимі – коли пам’ять мільйонів знищених євреїв вшановує весь світ.
Сміятися – це природно для дитини будь-якої національності, продовжує Аківа Нємой. Єврейських дітей позбавляли не лише такої можливості – їх позбавляли життя.
Мало хто з тих з євреїв, котрі вижили у тій невимовно страшній війні, зуміли знайти у собі сили забути про Голокост. Пам’ятають його і у різнонаціональній бердичівській громаді. Пам’ять бо, вважають у ній, одна з ознак того, що людина, власне, є людиною.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
ТРК ВІК
Переглянути відео:
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.