Урочище, яке мисливці називають Райгородещиною, стало місцем їх зустрічі. Саме тут, на вільних просторах, домовились зустрітись і відсвяткувати 95-ліття з часу заснування Бердичівського товариства мисливців та рибалок, відзначити активно, по-мисливськи, проведенням змагання зі стендової стрільби.

Можна проживати життя, постійно скаржачись на когось і ллючи сльози від жалю до себе, а можна жити і творити, жити з повагою від людей. Можна на сторінках соціальних мереж з піною у рота доводити свою любов до України, ненавидячи при цьому ближнього свого, а можна пліч-о-пліч із ближнім своїм ризикувати життям заради України на полі бою. Без зайвих слів… Колись пращурі сьогоднішніх українців готові були дати відсіч кожному, хто посягне на їхню свободу. Вони були ще тими відчайдухами, носили вуса з оселедцями і не уявляли свого життя без волі, гострої шаблюки та вірного коня. Звали їх козаками… 14-го жовтня, на Свято Покрови Пресвятої Богородиці і у День Захисника України, Бердичевом прогриміли «Козацькі забави»: у приміщенні НВК № 4 юні бердичівляни доводили, що вони – роду козацького, що жоден супостат не візьме їх у кайдани, що сила народу – в єднанні і мудрості.