у Бердичеві вийшов перший номер нового міськрайонного інформаційного тижневика, який отримала назву "Бердичівський погляд". Засновником та видавцем тижневика стало товариство з обмеженою відповідальністю "Тур Плюс Транс", редактор – Віта Ковтонюк. На 12 сторінках тижневика розміщено новини з життя міста та району, актуальна інформація як для жінок, так і для чоловіків, дитяча сторінка. Оголошений тираж першого номера тижневика становив 4000 номерів і розповсюджувався безкоштовно.
2010 р. —
до Бердичева прибув єпископ-ординарій Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський. Він провів суботню службу у римо-католицькому костьолі Святої Варвари, після чого провів освячення фундаменту монастиря Малих Сестер Непорочного Серця Марії, який планується збудувати в найближчий час. Ця святиня, що розташована позаду костьолу Святої Варвари, була закладена на честь Господа, і члени парафії просили про благословення тих, хто жертовністю рук своїх і працею своєю поклали фундамент.
1994 р. —
цього дня відбулась перша Служба Божа в парафії Святого Йосафата громади Української греко-католицької церкви, що утворилася наприкінці 1993 року в Бердичеві. Службу Божу відслужив отець Василь Гринишин у квартирі, яку для цього надала одна з сімей – членів релігійної громади. Згодом до Бердичева прибув новий священик – отець Петро Дутчак. Він також спочатку служив Службу Божу на квартирі, згодом разом з римо-католицькими священиками брав участь у висвячені ксьондза Петра та служив Святу Месу у римо-католицькому костьолі Святої Варвари.
1943 р. —
на основі складу 8-ї гвардійської стрілецької бригади, 81-ї морської стрілецької бригади та 107-ї стрілецької бригади у складі Північнокавказького фронту була сформована 117-а гвардійська стрілецька дивізія. Також цього дня 8-а гвардійська стрілецька бригада стала 333-м гвардійським стрілецьким полком, 81-а морська стрілецька бригада стала 335-м гвардійським стрілецьким полком, 107-а стрілецька бригада стала 338-м гвардійським стрілецьким полком 117-ї дивізії. У середині жовтня 1943 року 117-а стрілецька дивізія дислокувалась у Гадючому Куті (у 8 км західніше Тамані). Саме ця гвардійська дивізія на початку січня 1944 року прийме безпосередню участь у звільненні Бердичева від німецько-фашистських загарбників та отримає почесне звання "Бердичівська". По закінченні Великої Вітчизняної війни 117-а гвардійська дивізія прибуде до Бердичева на постійне місце дислокації.
1924 р. —
у Бердичеві в єврейській родині службовця народився Грінблат Абрам Львович (1924-2000) – ветеран Великої Вітчизняної війни. Абрам Грінблат у діючій армії з жовтня 1943 року, проходить службу топографом батареї звукової розвідки розвідувального дивізіону 40-ї гвардійської гарматної артилерійської бригади. У грудні 1943 – січні 1944 року Абрам Грінблат приймає участь у звільненні міста Бердичева від німецьких загарбників. Повернувшись з війни додому Абрам Грінблат працює в бердичівській артілі "Побєда", з 1979 по 1988 рр. – головний інженер Бердичівського міськпобуткомбінату, з 1988 року – технолог Бердичівської взуттєвої фабрики. Рішенням виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 24 грудня 1998 року №779 за особисту мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева від фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 рр., трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу, безпосередню участь у вихованні дітей та молоді та з нагоди 55-ї річниці визволення міста від фашистських загарбників Грінблату Абраму Львовичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Помер Абрам Львович Грінблат у місті Києві 6 березня 2000 року. Похований у Бердичеві на загальноміському кладовищі по вулиці Войкова.
Освітня реформа зачепить не тільки учнів і директорів, а й викладацький склад. Щоб довести свій рівень кваліфікації і отримувати відповідну зарплатню, вчителі повинні будуть пройти сертифікацію.
7 октября 2015 года шокирующий случай произошел в Центральной больнице Бердичева. По неустановленной причине, мужчина, проходивший лечение на стационаре в терапевтическом отделения городской больницы, в пять утра решил окончить свою жизнь… самоубийством.
На сайт офіційного інтернет-представництва Президента надійшла петиція з пропозицією збільшити строк покарання держслужбовцям за хабарництво до 20 років. А саме : «Для осіб, які здійснюють державну діяльність (депутати, голови сільських та міських рад, судді, прокурори, органи правопорядку, органи контролю, митники тощо) пропоную збільшити покарання за хабарництво. Для вищих керівних посад обов’язково конфіскація майна та 20 років ув’язнення без права помилування».
На засіданні Бердичівської міської виборчої комісії, яке відбулося в четвер, 8 жовтня, стало відомо про скасування реєстрації одного з кандидатів у депутати міської ради від політичної сили Радикальна партія Олега Ляшка. Дане рішення було прийняте на основі письмової заяви самого кандидата і того факту, що йому не можна балотуватися у депутати, так як він займає посаду в органах внутрішніх справ. Справа йде про майора міліції Бердичівського МВ УМВС Велімовського Олександра Леонідовича, котрий балотувався кандидатом у депутати Бердичівської міської ради від Радикальної партії.
Столиця одна з перших вирішила не морозити своїх жителів і розпочати опалювальний сезон. Вже з 5 жовтня були підключені котельні, що обігрівають лікарні, дитячі садочки та загально-освітні заклади.
Виборчі бюлетні, на яких 25 жовтня будуть голосувати бердичівляни, друкуватимуться на місцевій поліграфічній фабриці. Рішення про це прийняла територіальна виборча комісія, яка провела сьогодні своє чергове засідання. За словами голови ТВК Михайла Кравчука, розглядалися різні пропозиції щодо можливого місця виготовлення бюлетенів: свої пропозиції подали друкарі із Бердичева, Житомира, Вінниці. Зупинитися на варіанті місцевої друкарні вирішили не стільки з питань патріотизму, як з метою економії коштів.
На засіданні міської виборчої комісії, члени якої зібрались 8 жовтня, відбулось жеребкування, результат якого визначив порядковий номер партій у бюлетенях. Номери, під якими виборці побачать ту чи іншу політичну силу, витягували представники партій або члени виборчої комісії. Загалом же, за словами голови комісії Михайла Івановича Кравчука, триває завершальний етап підготовки до виборів.
Про це депутати Бердичівської районної ради дізнались на засіданні постійних комісій, яке відбулось в четвер зранку. Хоча кворуму ні комісія з комунальної власності, ні комісія з розвитку підприємництва не мали (не прийшли навіть голови, заступники чи секретарі комісій), але тих депутатів, які прийшли, заступник голови райради Юрій Волошин проінформував про питання, які будуть розглядатись на черговій (заключній)сесії ради.
Те, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову Бердичівської міської організації політичної партії «Всеукраїнське Об’єднання «Батьківщина» щодо скасування постанови Бердичівської міської виборчої комісії про реєстрацію кандидата на посаду Бердичівського міського голови Лефтер Юлії Олександрівни буде не останнім у протистоянні цих двох політичних сил, було зрозуміло з самого початку.
Не так давно по телевізору прокручували рекламний ролик , який декому, можливо, подобався, а декого дратував. Не знаю, чи досі його транслюють, принаймні я не бачила. Не будемо повністю цитувати, хто бачив – зрозуміє: весілля – посуд, розлучення – посуд, життя – посуд, буття – посуд… ну і так далі.
Із настанням перших холодів всі ми починаємо замислюватися над тим, як і чим будемо обігрівати власні домівки, як вчинити, аби опалювальний сезон не «вдарив» боляче по гаманцю і при цьому не залишитися в напівобігрітому будинку чи квартирі. Також нас турбує питання: в яких умовах будуть перебувати наші діти під час навчання?
у читальному залі міської бібліотеки по вулиці Вінницькій пройшла презентація книги бердичівлянки, педагога гуманітарної гімназії №2, відомого у місті краєзнавця Мілади Вікторівни Мартинюк під назвою "Історія Бердичева в обличчях". Книга, яка побачила світ наприкінці серпня місяця, містить коротку біографічну інформацію про відомих людей, які народились у Бердичеві, проживали чи відвідували наше місто – людей, доля яких пов’язана з Бердичевом. Усього в книзі міститься більш як 500 біографій. Детальніше...
1986 р. —
у Бердичеві помер Яцюк Олександр Савич (1920-1986) – художник, учасник багатьох обласних, республіканських виставок. Олександр Савич народився у селі Демчин Бердичівського району. Затвердив себе як художник самобутнього творчого почерку. Діапазон його у творчості широкий та багатогранний: він працював в історичному, портретному, пейзажному жанрі і натюрморті. Похований Олександр Яцюк у Бердичеві на загальноміському кладовищі, на його могилі встановлено бюст роботи бердичівського скульптора Петра Мойсейовича Криворуцького. У Музеї історії міста Бердичева діє постійна експозиція робіт Олександра Яцюка.
1917 р. —
з 4 по 10 жовтня у Бердичеві проходить український військовий з'їзд Південно-Західного фронту. Участь у з’їзді бере і генеральний секретар військових справ Симон Петлюра. У своїй промові на з’їзді він обґрунтував необхідність створення боєздатної національної армії, наголошуючи, що
"тільки військо своє може спасти справу… Позаяк настав час демобілізації війська, котре зруйнує остаточно Україну, то ми повинні організувати Українське Військо не тільки для фронту, а й для того, щоб забезпечити себе від руїни". З'їзд поставив завдання створити українські військові ради на всіх рівнях: ротні, полкові, корпусні, армійські, гарнізонні, фронтові. Це рішення, на думку істориків, мало далекоглядні наслідки – воно відкривало шлях для створення українських вертикальних військових структур, навколо яких ставало можливим формування регулярної національної армії. Ухвали, прийняті з'їздом, явили собою програму національного військового будівництва на найближчу перспективу.
1905 р. —
у Російській імперії триває перша так звана демократична революція, що розпочалась кривавими січневими подіями у Петербурзі. Одночасно з робітничими страйками розгортається і селянський рух: селяни палять поміщицькі маєтки, господарські будівлі, забирають худобу, ділять між собою панські та державні землі. Селянські заворушення у 1905 році охопили більше половини всіх повітів України, не оминули і Бердичівщини. Саме цього дня шайка з десяти озброєних гвинтівками розбійників розгромила поміщицьку садибу в селі Велика П'ятигірка і вбила її власника поміщика Терліцького.
Жители города Бердичева, которые способны логически мыслить и рассуждать, а не просто бездумно воспринимать то, что им подают с экранов телевизоров, часто задумываются над тем, а почему местный телеканал «ВИК» настолько лоялен к действующей власти, а конкретно к Василию Константиновичу Мазуру и Компании? Казалось бы: в городе довольно много проблем, есть возможность для журналистских расследований, да и просто молчать, глядя на происходящее, как-то не позволяет журналистская этика. Неужели владельцы телеканала «ВИК» боятся гнева «великого и могучего»? Так имея в руках такой мощный ресурс, как телевидение, можно было бы и разучиться бояться. Где же связь между масс-медиа и городской властью?
Сьогодні відбулася позачергова сесія Бердичівської міської ради. Першим рішенням, яке розглянули депутати, було виділення матеріальної допомоги на лікування пораненому в зоні АТО військовослужбовцю Олександру Вовку та матері загиблого минулого року рядового міліції Євгена Старікова. Іншим рішенням сесії були виділені кошти на придбання лікувального харчування бердичівлянину, хворому на важке і рідкісне захворювання – фенілкетонурію (раніше воно придбавалося за кошти державного бюджету).
Мрія про нові вікна у Бердичеві закінчилася аферою. Правоохоронцями зареєстровано 23 заяви від ошуканих людей, які залишились без нових вікон та грошей. Тепер містяни шукають справедливості в міліції та прокуратурі.
У другій половині жовтня гурток циркового мистецтва «Жанр» зустрічатиме свій День народження. 10 років - ювілей хоч і невеликий, але підготовка до його проведення розпочалась давно.
у Бердичеві помер Кучеров Франц Якович (1908-1972) – учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 рр., Герой Радянського Союзу. Свій подвиг Франц Якович здійснив під час боїв у Фінляндії: командир взводу 90-го саперного батальйону 100-ї стрілецької дивізії, молодший лейтенант Франц Кучеров 1-5 лютого 1940 року під час прориву укріпленого району противника на південно-східному напрямку міста Вііпурі (нині місто Виборг, Ленінградська обл., РФ) підірвав два ворожі доти. В березні місяці 1940 року був виданий Указ про присвоєно йому звання Героя Радянського Союзу. Похований Франц Кучеров у Бердичеві у північній частині військового кладовища по вулиці Пушкіна, 105.
1925 р. —
цього дня стан бердичівського кармелітського монастиря обстежила місцева комісія. Висновки комісії були невтішними:
"…2. Становище цього історичного пам'ятника катастрофічне і ось чому: а) розвалюються стіни фортеці та башти, б) повикидано й валяються гармати, в) позбивано й валяються фрагменти ліпки, г) цегла середньовічних будівель підводами розвозиться міщанами, д) в склепах ті міщане добувають собі глину як будівельний матеріял і т.п.". На підставі матеріалів комісії та доповідної записки, підготовленої науковцем Тодосом Мовчанівським, Бердичівський Окрвиконком прийме рішення
"...монастир Босих Кармелітів зі всією територією, костьолом, помешканнями та майном лічити підлягаючими рішучій охороні збоку окружної інспектури наросвіти". Наступного року в будівлях монастиря буде відкрито соціально-історичний музей. Ще через два роки територію колишнього кляштора, обмежену його мурами, загальною площею три з половиною квадратних кілометри, оголосять державним історико-культурним заповідником.
1923 р. —
у двоповерховому приміщенні, що розташоване по вулиці Червоній, засновано бердичівську трудову школу №7 з українською мовою викладання. На момент відкриття школа мала 9 класних кімнат, в них навчалося 202 учня. Перший випуск трудової школи №7 відбувся у червні 1926 року.
1895 р. —
у Бердичів приїхала комісія на чолі з професором С.Г. Войславом, яка при участі інженерів, а також членів товариства по влаштуванню в Бердичеві водопроводу, здійснила огляд декількох місць, найбільш зручних для виконання розвідок і влаштування артезіанських криниць. Через декілька років – у жовтні місяці 1898 р. – на основі цих досліджень у місті з'явиться водогін, який побудувало акціонерне товариство "Общество Бердичевского водоснабжения".
1809 р. —
власник містечка Бердичева князь Матвій Радзивілл на північній окраїні містечка влаштував своїм коштом лікарню на 30 осіб з усім необхідним обладнанням. За його клопотанням імператор Олександр I дозволив назвати цю лікарню на честь Великої княгині Єлизавети Олександрівни. По закінченні будівництва та придбання всього необхідного обладнання саме цього дня лікарня була передана до відомства Приказу громадського призріння (
Приказ громадського призріння — установа в царській Росії, що відала закладами, утримуваними на громадські кошти, наприклад, дитбудинками, лікарнями, богадільнями і т. ін.). Будівля Єлизаветинської лікарні проіснує до середини XX ст., саме на землях, що вона займала, вже у радянський період буде сформовано комплекс будівель лікарняного закладу, відомого нині як Центральна міська лікарня.
1593 р. —
в інвентарі маєтків Тишкевичів, датованому 7 жовтня 1593 року, з'являється писемний опис міста Бердичева:
"Город новооседлый Бердичев (під терміном
"новооседлый" тут слід розуміти як
повторно заселений),
находящийся на реке Большая Пята, в котором повинностей никаких нет, ибо дана ему воля этим летом. В том местечке замок на городище, в котором построены: спереди над вратами башня, в стене 4 светлички и 6 домиков, на горке зал построен большой, пекарня, сени, коморы, напротив сеней начали строительство башни. Городище стенами обставлено, вокруг замка пригород. Возле замка гребля, став, млын с четырмя колесами, который орендует до 1599 года за 100 коп в год еврей". З інвентарного опису також відомо, що Федір Тишкевич на двадцять років звільняє селян-переселенців від податків. Саме тут, згідно історичної карти Київської Руси, яку склав історик Леонід Махновець (1919-1993), проходив торговий шлях із Києва на захід. На думку археолога-дослідника Тодосія Мовчанівського (1899-1938), Бердичів виник навколо митниці на одному з шляхів, який зв'язував королівство Польське з Україною.
Просмотров: 485 
