Аграриям Житомирской области для организованного проведения комплекса весенне-полевых работ, по предварительным расчетам, необходимо привлечь финансовых ресурсов на сумму 2,024 млрд. грн.
у міському Палаці культури ім. О.А. Шабельника пройшов ювілейний творчий вечір бердичівського вокально-інструментального ансамблю "Метроном" під назвою "Якщо серце співає…". Вечір відбувся з нагоди 30-річчя створення ансамблю. На сцені перед глядачами, які вщерть заповнили великий зал Палацу, виступили клавішники Валерій Дубцов і Сергій Ртищев, вокалісти Олександр Боровський, Сергій Кравчук і Світлана Юрковська. Учаснику гурту Андрію Борисову цього разу доручили грати басову гітарну партію, хоча в роки активної концертної діяльності ансамблю "Метроном" він виступав як соло-гітарист. Детальніше...
1902 р. —
у лютому відбувся страйк робітників бердичівської тютюнової фабрики та фабрики гнутих меблів. Пов'язаний він був із важкими умовами праці, які існували на цих підприємствах. Так, робочий день на підприємствах Бердичева на той час становив 12-13 годин, широко застосовувалася праця жінок і дітей. Наприклад, на бердичівській тютюновій фабриці в 1901 році зі 108 робітників 38 становили підлітки. Це було вигідно власникам, оскільки чорноробу-чоловіку платили в день 60 коп., жінці — 40 коп., підлітку — ще менше.
Национальная комиссия госрегулирования энергетики и коммунальных услуг намерена с 1 марта увеличить тариф на электроэнергию для населения на 40%. Об этом сказал министр энергетики и угольной промышленности Владимир Демчишин.
Якби бердичівські комунальники платили за травми отримані людьми на нерозчищених і не посипаних належним чином тротуарах, дорогах, біля під’їздів, то в міському бюджеті варто було б завести окремий пункт витрат саме на це.
Та цього разу причиною тимчасового закриття шкіл є не економія на опаленні, а карантин. Останнім часом у місті підвищився рівень захворюваності на різного роду застуди та вірусні інфекції, зокрема серед учнів та вчителів.
Комбікормовий завод, збудований в Бердичеві ще в сімдесятих роках минулого століття мав славну історію за часів планової економіки та радянської влади. Але крах його основних споживачів – колгоспів та радгоспів майже вбив його. Багатообіцяюча приватизація 90-х років, на жаль, не змогла заводу нічим допомогти. Основні пакети акцій були викуплені у фонді держмайна людьми, які ніколи не мали справу з подібним виробництвом - колишніми космонавтами.
На чергову депутатську комісію депутати райони та представники громадських організацій зібралися днями, аби вирішити питання механізованої транспортабельної котельні, що знаходиться на території районної лікарні.
Церемонія відкриття пам’ятних дошок захисникам України, які брали участь в антитерористичній операції і загинули під час виконання обов’язків військової служби, відбудеться 20 лютого 2015 року:
- о 10.00 годині в НВК «Школа-гімназія-ліцей» № 10 (вул. Шелушкова,4), де навчався Венгер Олександр Анатолійович;
- о 10.45 годині по вул. Червоній, 14, де проживав Панасюк Юрій Володимирович;
- об 11.30 годині по пров. 10-ї П’ятирічки, 8-а, корп.6, де проживав Питель Олександр Володимирович;
- о 12.15 годині по вул. Житомирській, 59, де проживав Ковтун Сергій Леонтійович.
у Москві (Росія) помер Гусаковський Йосип Іраклійович (1904-1995) – радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу. У січні 1944 року Йосип Гусаковський командував 44-ю гвардійською танковою бригадою, яка приймала активну участь у звільненні Бердичева від німецько-фашистських загарбників. За ці бої наказом ВГК 44-й гвардійській танковій бригаді полковника Йосипа Гусаковського присвоєно найменування "Бердичівська". Після війни Йосип Іраклійович у 1948 році закінчив Військову академію Генерального штабу, командував військами Прибалтійського військового округу, в 1963-1970 роках був начальником Головного управління кадрів Міністерства оборони СРСР. Постановою бюро міськкому Компартії України і виконкому міської Ради міста Бердичева №33 від 13 грудня 1984 року на ознаменування 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, за участь у визволенні міста Бердичева Йосипу Гусаковському присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Похований Йосип Гусаковський у Москві на Ново-Дівочому кладовищі.
1928 р. —
Президія Бердичівської міської Ради розглянула питання "Про стан міського театру" (доповідач т. Розенблат). Ухвалили скоротити зимовий театральний сезон на один місяць і театр закрити для проведення ремонту силами міськкомунгоспу, а вистави перенести до літнього театру, який також необхідно було відремонтувати та пристосувати під літній. Було створено комісію під головуванням завідувача міськкомунгоспом тов. Розенблата для обстеження та вивчення питання як про капітальний ремонт наявного приміщення зимового театру, так і про побудову нового приміщення літнього театру, вишукання джерел необхідних коштів.
1919 р. —
у Бердичеві роззброєно деморалізований 2-й полк Січових стрільців, що складався з білоцерківських новобранців та підпорядковувався Директорії УНР під керівництвом Симона Петлюри. Це було викликано перевтомою бійців від майже безперервних 4-х місячних боїв з більшовицькими військами, а головне – моральною депресією від активної ворожості населення, яке в більшості підтримувало більшовиків.
1875 р. —
польський фабрикант Карл Шленкер купує неподалік Бердичева в Констанції Гейзенрей згідно договору №1720, засвідченого приставом Бердичева, за 3 400 рублів 48 десятин (2 136 кв. сажнів) землі (нині це район вулиці Житомирської, 76). На цій болотистій околиці міста, на хуторі Баранячий Острів, Карл Шленкер цього ж року збудував свій перший шкіряний завод, який з часом перетвориться на промисловий гігант і стане відомий бердичівлянам як шкіроб’єднання ім. Ілліча. До цього часу в Бердичеві вже діяли шкіряні заводи. Зокрема, у 1864 році підприємець із Австрії Мартен Ціллєр відкрив власний шкірзавод. Функціонував також шкіряний завод, що належав німцю Альберту Ріхтеру.
1764 р. —
при кляшторі Босих Кармелітів засновано братство святої Теклі. Всього при кляшторі діяли різні братства: Святої Трійці, Святого Скапулярію, Доброї Смерті, св. Яна Непомуцена, св. Тадея Апостола, св. Теклі.
У Бердичеві життя кипить, не стоїть на місці, і кожен день приносить нам цікаві і нестандартні події. Винахідливість місцевих мешканців іноді не те що дивує, а просто перевертає людську свідомість з «ніг на голову».
Бердичівський рафінадний завод відзначив 75-річчя з дня свого заснування. Дирекція, партійне бюро, заводський комітет профспілок та комітет комсомолу запросили керівництво Бердичева та працівників заводу до Будинку культури заводу прийняти участь у святкуванні. У програмі свята було заплановано проведення екскурсії по заводу. Того ж дня на заводі відкрили кімнату бойової і трудової слави, де були розміщені стенди з матеріалами: фотографії, пожовклі вирізки з газет, інші документи, що розповідали про роки громадянської війни та інтервенції, довоєнних п'ятирічок і часу Великої Вітчизняної війни, відбудови, по суті другого народження підприємства та його розквіту. Також гостей розважав вокально-інструментальний ансамбль із Азербайджану "Поющие чинары". Детальніше...
1950 р. —
у лютому в приміщеннях колишнього будинку кармелітських священиків, що знаходиться на території монастиря, розміщується міське професійне будівельне училище №3. Училище проіснувало в стінах монастиря до 1983 року, доки не переїхало до нового навчального комплексу, збудованого по вулиці Котовського. На даний час колишній будинок священиків займає Музей історії міста Бердичева.
Сучасний автомобіль швидкої допомоги отримали артилеристи 26 бердичівської бригади у подарунок від датчан. Гості з північної європейської країни днями завітали в Бердичів, щоб передати такий цінний презент військовим. Всього в Україну представники датської волонтерської організації привезли три легкових автомобіля «Швидкої допомоги» закуплені в Швейцарії. Два з них вже відправилось до українських військових на Донеччину в артемівську лікарню та волонтерській групі з Пісок, а один прибув у наше місто для артилеристів.
Бердичев продолжает радовать накалом политической борьбы. Благодаря военной хитрости мэра Бердичева Василия Мазура и героической юности политиков новой волны, сегодня за счастье народа борются только в Бердичевском районе. Борются жестко и принципиально.
Вимушені біженці з Донецької та Луганської областей та АР Крим, які прибувають у наше місто можуть звертатись за допомогою в управління праці та соціального захисту населення з усіх питань – відзначив Олег Павліківський, начальник управління праці та соціального захисту населення.
Буквально кілька публікацій тому ми друкували подяку працівникам ЖЕКу №7 від мешканців будинків, що вони обслуговують, як знову слова вдячності линуть на їх адресу. Цього разу - від жителів Червоної гори.
Одну з зупинок по вулиці Вінницькій, біля Дитячого світу, відповідні служби міста перенесли. Тепер маршрутки і автобуси, що їдуть у напрямку Червоної Гори, зупиняються майже навпроти НВК №4. Оскільки зроблено це комунальними службами було лише вчора, 17 лютого, чимало водіїв зупиняються на звичному місці неподалік перехрестя, де на початку тижня сталось ДТП
Оркестром та хлібом-сіллю зустрічали пізно ввечері 16-го лютого на території 26-ї Бердичівської артилерійської бригади своїх побратимів – бійців уславленого 12-го батальйону «Київ». Близько півсотні героїв, котрі прибули до військової частини, – то не просто бойові соратники бердичівських артилеристів – вони, можна сказати, їхні охоронці та оборонці. Сформований переважно за рахунок добровольців-киян, 12-й батальйон одним із перших взявся викорінювати сепаратистів та агресорів з російськими триколорами у зоні АТО. Завжди билися, як леви, не раз зазнавали важких ран. Одну із таких ворожі «Смерчі» нанесли киянам під Дмитрівкою: тоді пекельний вогонь розніс мало не все батальйонне майно і техніку, та найстрашніше – забрав життя кількох славних синів України. Не раз «Київ» бив ворога пліч-о-пліч із бердичівськими «Богами війни», і зрештою, військовим командуванням було вирішено офіційно підпорядкувати 12-й батальйон Міністерству оборони та ввести його до складу 26-ї артбригади. «Київ» став ротою і почав забезпечувати супровід, охорону й оборону наших артилерійських підрозділів.
Та цього разу причиною тимчасового закриття шкіл є не економія на опаленні, а карантин. Останнім часом у місті підвищився рівень захворюваності на різного роду застуди та вірусні інфекції, зокрема серед учнів та вчителів. 
Сучасний автомобіль швидкої допомоги отримали артилеристи 26 бердичівської бригади у подарунок від датчан. Гості з північної європейської країни днями завітали в Бердичів, щоб передати такий цінний презент військовим. Всього в Україну представники датської волонтерської організації привезли три легкових автомобіля «Швидкої допомоги» закуплені в Швейцарії. Два з них вже відправилось до українських військових на Донеччину в артемівську лікарню та волонтерській групі з Пісок, а один прибув у наше місто для артилеристів.
Буквально кілька публікацій тому ми друкували подяку працівникам ЖЕКу №7 від мешканців будинків, що вони обслуговують, як знову слова вдячності линуть на їх адресу. Цього разу - від жителів Червоної гори.
