У п’ятницю, 12 грудня, бердичівляни вшанували учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які ціною власного життя рятували світ від невидимого ворога – «мирного атома». Біля однойменної стели цього дня було не надто людно. Тут зібралися герої-ліквідатори та їхні рідні, представники міської і обласної влади, вчителі та учні шкіл та представники інших бюджетних організацій.
Запрошуємо бердичівлян та гостей нашого міста 19 грудня,
у День Святого Миколая,
взяти участь в урочистому відкритті міської Новорічної ялинки,
яке відбудеться о 16.00 год. на площі Центральній.
у Бердичеві місцевим підрозділом Національного оператора зв'язку ВАТ "Укртелеком" розпочато надання послуг мережі комп’ютерного зв'язку за технологією
Frame Relay. Ця технологія дозволяє будувати територіально розділені корпоративні мережі, які мають високу надійність та конфіденційність. Саме це потрібно банківським структурам, великим підприємствам, які висувають високі вимоги до конфіденційності в передаванні своїх даних між підрозділами, що розташовані в різних куточках міста-області-країни.
1941 р. —
цього дня німецькою окупаційною владою територію міста Бердичева розподілено на дві поліцейських дільниці. Межа поміж двома дільницями проходить по Житомирській вулиці (колишня вулиця Леніна), Мостовій вулиці (нині вулиця Красіна) та західному березі ріки Гнилоп'ять на південь від Мостової вулиці. Частина міста на схід належить до І-ї поліцейської дільниці, західна частина міста належить до II-ї поліцейської дільниці.
1931 р. —
згідно з наказом Наркомату правління Союзглавцукру Бердичівський цукрокомбінат, що знаходиться на вулиці Червоній, розділено на два самостійних підприємства: цукровий (з підпорядкуванням Вінницькому цукротресту) та рафінадний (з підпорядкуванням Рафтресту Москви).
1918 р. —
у Бердичеві, який у цей час знаходиться під владою УНР, відновлює свою роботу Адресний стіл, що до 1917 року входив до відомства поліції. У зв'язку з цим начальником міської міліції видано наказ про негайне занесення до будинкових книг осіб, що прибули у місто з 22 листопада (з дня встановлення у місті влади Директорії), і надання цих даних до Адресного столу.
1809 р. —
керівництвом бердичівської Миколаївської церкви укладено контракт з шляхтичем мурмайстром (муляром) Іваном Андреєвим, який
"собственным своим материалом обещался построить колокольню по поданному ему плану, содержащую в себе, включая стены, 12 аршин длины и ширины и 30 аршин высоты за 530 червонцев".
виконавчий комітет Бердичівської міської ради прийняв рішення №795 "Про перейменування вулиць міста", яким перейменовує три вулиці міста Бердичева: вулицю Леніна – на вулицю Житомирську, вулицю Свердлова – на вулицю Вінницьку, вулицю Карла Лібкнехта – на вулицю Європейську. Це рішення виконкому було остаточно затверджене рішенням Бердичівської міської ради від 24.01.2014 р. №795.
2005 р. —
з нагоди 100-річчя з дня народження радянського письменника Василя Семеновича Гроссмана (1905-1964) в місті Бердичеві на будинку по вулиці Шевченка, 14, де деякий час проживав письменник, встановлено меморіальну дошку. Меморіальна дошка виготовлена з граніту, напис на меморіальній дошці:
"В цьому будинку жив видатний письменник Василь Семенович Гроссман. 12.12.1905 – 15.09.1964". У присвятному написі допущена помилка: Василь Гроссман помер не 15, а 14 вересня.
2002 р. —
в Бердичеві по вулиці Карла Лібкнехта, 15 (нині вулиця Європейська), відкрито відділення АТ "Укрінбанк" (повна назва Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк") — першого комерційного банку на території України, створеного 24 січня 1989 р.
1968 р. —
своїм рішенням №696 виконком Бердичівської міської ради депутатів трудящих затвердив матеріали про впорядкування нумерації домоволодінь міста Бердичева та назв вулиць і провулків. Також цим рішенням ліквідовано деякі вулиці та провулки міста. Наприклад, вул. Міжнародна, Шмідта, Некрасова, Артема та ін. Також змінено назви окремих вулиць: провулок КІМа перейменовано у вулицю Комсомольську, вулицю Радянську – на вулицю Завадського.
1908 р. —
(29 листопада за старим стилем) у Бердичів о 4 годині по обіду на поштовому поїзді приїхав Преосвященіший Павло Преображенський, єпископ Чигиринський. Він прибув для того, щоб узяти участь в церемонії освячення новозбудованої Миколаївської церкви (нині Свято-Миколаївський собор). Прямо з поїзду владика спершу направився до головного храму міста – Успенського собору.
1905 р. —
в Бердичеві в заможній єврейській родині народився Гроссман Василь Семенович (Йосиф Соломонович) (1905-1964) – відомий радянський письменник, журналіст та публіцист. В оповіданні "В місті Бердичеві" (1934), у нарисі "Вбивство євреїв у Бердичеві" (1944), в романах "Степан Кольчугін" (ч. 1-4, 1937-1940), "За правое дело" (1952) чимало сторінок присвячені Бердичеву, в якому пройшло його дитинство. Його твори видавалися 156 разів загальним тиражем близько 9 млн. примірників. Чимало з них перекладені англійською, французькою, німецькою, іспанською, польською та китайською мовами. Роман "Життя і доля" (1988 р.), з присвятою
"Моей матери Екатерине Савельевне Гроссман", побачив світ після смерті автора. У листі до матері від 1961 року Василь Гроссман писав:
"Когда я умру, ты будешь жить в книге, которую я посвятил тебе и судьба которой схожа с твоей судьбой". Детальніше...
1905 р. —
у місті розпочався дводенний робітничий страйк на знак солідарності з загальним політичним страйком, який розпочався у Москві 7 грудня та переріс у збройну боротьбу. Місцева організація соціал-демократів випустила спеціальну листівку-звернення "До всіх солдатів м. Бердичева", в якій закликала їх у дні вирішальної сутички з самодержавством не стріляти в робітників, а переходити на бік трудового народу. За вказівкою Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора Володимира Сухомлінова місто та весь бердичівський повіт з цього дня переводяться на положення надзвичайної охорони. Повнота влади у місті та повіті переходить до начальника місцевого гарнізону полковника Швіндта.
1851 р. —
неподалік Білопільської застави на території загальноміського кладовища (нині це недіюче кладовище по вулиці Пушкіна, 105) на місці кам’яної каплиці, яку збудували у 1828 році, цього дня освячено новозбудовану кладовищенську церкву в ім'я Всіх Святих. Сама церква до нашого часу не збереглась, сьогодні на кладовищі можна побачити лише залишки її стін та фундаменту. Як свідчать архівні документи, церква користувалася великою повагою серед міської еліти і вважалась доволі престижним місцем для фамільних погребінь.
Незабаром прийде до нас красуня зима про це нагадують нам її посланці і вірні друзі холоди з вітрами. Для багатьох ця біла пора року асоціюється із не дуже добрими речами: пекучим морозом, часто колючим снігом і горою теплого одягу, котрий вкриває нас щільними шарами, від чого ми самі собі здаємося неповороткими ведмежатами. Але ж у зими ще є такі позитивні речі, завдяки яким, їй можна пробачити геть усі тимчасові незручності – це яскраві і веселі зимові свята. Здавна в Україні їх відзначали особливо урочисто та з великим розмахом.
У середу депутати Бердичівської міської ради знову зібралися на сесію. Добре, що цього разу – з приємної нагоди. Потрібно було терміново внести зміни до бюджету міста. Як відомо, із самого початку 2014-го року місто жило, а точніше виживало, в умовах жорсткої економії. Але і це не допомогло. «Дірка» у бюджеті виявилася на стільки великою, що закрити її власними силами було нереально. Добре, що держава не кинула бердичівлян напризволяще. Виділена з держбюджету додаткова дотація дозволить повністю розрахуватися по зарплаті із бюджетниками за 2014-й рік. Приємну звістку сповістила начальник фінансового управління Алла Пацата, та повідомила, кому і скільки дадуть.
Телефонное мошенничество стало у многочисленных жуликов одним из наиболее популярных способов отъема денег. Ведь преступник получает возможность заработать немалую сумму денег при помощи одного телефонного звонка – плюс фактически никакого риска быть пойманным, ведь все общение ведется по телефону, а значит, у жертвы нет ни примет, ни малейших зацепок. Более того – чаще всего он тот, кого он «разводит», находятся за много километров друг от друга. Чаще всего на уточку телефонных аферистов попадаются пожилые люди и люди среднего возраста, редко прибегающие к новым банковским услугам и те, кто дает объявления о продаже вещей через Интернет.
6 грудня 2014 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №688 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. №996», якою припинено повноваження громадських рад при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністраціях, утворених до 22 лютого 2014 року.
З подвійною радістю парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яка діє при Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярія, святкувала своє храмове свято, яке вона відзначає 8 грудня, коли Римсько-Католицька Церква відзначає Урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.
Кафе «Меланж» отримало золото. Вчора власники та персонал закладів харчування Бердичева були дуже напружені та стурбовані. В другій половині дня місто вмить облетіла новина про те, що в Бердичів завітав ревізор. Всі зачаїлися в очікуванні зустрітися з відомими ведучими Ольгою Фреймут, Олександром Педаном та Сергієм Притулою. Деякі відомі в місті заклади не витримавши напруги просто «випадково» зачинилися, але деяким довелося витримати критику від професіоналів. Не будемо видавати усіх таємниць програми – ви матимете змогу побачити як все було в ефірі Нового каналу. Зупинимось на коротких висновках…
Практично непомітно минув місяць відтоді, як у Бердичеві почали повторно рахувати голоси виборців на всіх дільницях 63-го округу. Нагадаємо, ця процедура відбувається відповідно до рішення суду Житомирського окружного адмінсуду, прийнятого за позовом представників Павла Жебрівського. Судді вирішили, що в окрузі могли бути фальсифікації результатів волевиявлення мешканців округу, яке вони здійснили 26 жовтня.
Вечером 9 декабря в Житомирской области на трассе Шепетовка-Чуднов-Жмеринка насмерть разбился сотрудник Райковской исправительной колонии (Бердичевский район). В момент аварии в автомобиле также находился осужденный.
в Бердичеві вийшов перший номер нової щомісячної газети під назвою "Спортивний Бердичів". Засновник та видавець газети – С.В. Тонян, тираж першого номера становив 1000 екземплярів. На сторінках газети розповідається про спортивне життя Бердичева та за його межами, видатних спортсменів-бердичівлян, публікуються історичні нариси на спортивну тематику.
2007 р. —
рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської Ради за багаторічну сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, особистий вагомий внесок у вдосконалення стилю і методів їх роботи та в соціально-економічний, культурний та спортивний розвиток міста і вміле поєднання діловитості, вимогливості з турботою про жителів міста, високий професіоналізм міському голові Мазуру Василю Костянтиновичу присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".
1999 р. —
в Бердичеві помер Віктор Іванович Томашевський (1923-1999) – учасник Великої Вітчизняної війни, Почесний громадянин міста Бердичева. Віктор Іванович тривалий час очолював Бердичівське автотранспортне підприємство №2194, керував Бердичівською школою ДТСААФ. У 1987 році Віктор Томашевський став одним з організаторів міської ради ветеранів, був обраний першим головою ради ветеранів і очолював її до останнього дня свого життя. За вагомий внесок у виховання молоді, роботу по формуванню ветеранських організацій міста, активну участь у житті територіальної громади та з нагоди 50-річчя від дня визволення міста Бердичева від німецько-фашистських загарбників Віктору Івановичу Томашевському рішенням Бердичівської міської ради народних депутатів №780 від 24.12.1993 р. було присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Похований Віктор Іванович Томашевський на міському кладовищі по вулиці Войкова, у військовому секторі.
Как стало известно Бердичеву Деловому, вчера утром, возвращаясь с работы на личном авто, погиб в автокатастрофе заместитель начальника Райковской исправительной колонии №73. Его автомобиль занесло на скользкой дороге, в результате произошло столкновение с деревом. Заместитель начальника Райковской исправительной колонии №73 погиб на месте, а его пассажир отделался легкими ушибами.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України (1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
У Бердичівському міському відділі міліції очолює штаб підполковник міліції Олександр Лисак, який пояснив, що саме від штабу залежить злагоджена робота усіх підрозділів міськвідділу. Завдяки працівникам штабу організовується та координується діяльність підрозділів, щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань при вирішенні завдань боротьби із злочинністю, охороні громадського порядку і забезпеченні громадської безпеки.
у Бердичеві на перехресті вулиць Лілії Карастоянової та Фелікса Дзержинського на стіні будинку колишнього заводу безалкогольних напоїв під час мітингу-реквієму відкрито меморіальну дошку пам'яті жертв політичних репресій 30-х років. Саме тут у ці лихолітні часи знаходилось приміщення, в якому розташовувалось місцеве відділення НКВС. Напис на дошці:
"Людино! Зупинись... Схили голову... На цьому місці в 1937-1938 рр. замучено, закатовано, розстріляно тоталітарним режимом сотні безневинних земляків. Вічна їм пам'ять!". На мітингу-реквіємі виступили міський голова Олексій Хилюк, лідер бердичівського Руху Іван Лобай, священик римо-католицького храму Святої Варвари отець Бернард Міцкевич, благочинний УПЦ КП Бердичівського району отець Юрій та інші.
1977 р. —
у Бердичеві помер Григорій Миколайович Найдін (1917-1977) – військовий, Герой Радянського Союзу, який тривалий час проживав у нашому місті. Григорій Найдін – учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Командир танку 5-ї танкової дивізії сержант Григорій Найдін у бою 25 червня 1941 року біля селища Рудишкес (Литва) відкрив вогонь по колоні танків противника, знищив і пошкодив близько 10-ти танків та декілька протитанкових гармат. За цей бій 3 червня 1944 року йому присвоєно звання Герой Радянського Союзу. У 1942 році Григорій Найдін закінчує Челябінське танкове училище, у 1949 році – Військову академію бронетанкових та механізованих військ. Проходить службу у військовій частині, яка дислокувалась в Бердичеві. Похований Григорій Миколайович Найдін у північно-західній частині міського кладовища.
1963 р. —
у Москві помер єврейський режисер, театральний діяч, педагог, перекладач, заслужений артист Узбецької РСР Ефраїм Барухович Лойтер (1889-1963), що народився в Бердичеві. Ефраїм Лойтер писав на ідиш. У 1919 році він стає одним з засновників та режисером єврейської театральної студії, що діє при київській Лізі єврейської культури, у Москві навчається режисурі у Є. Вахтангова і В. Мейєрхольда. У різні роки Ефраїм Лойтер працює головним режисером Державного єврейського театру (Харків), художнім керівником Одеського єврейського театру, викладає в Учбово-театральному комбінаті.
1924 р. —
у Бердичеві проходить перший окружний з’їзд вчителів Бердичівщини. Делегатів з'їзду привітали юні піонери. Вони звернулись до вчителів з проханням допомогти у створенні піонерських організацій у селах Бердичівського округу.
1921 р. —
управління народної освіти Бердичівського виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів вирішило передати Перший радянський театр в оренду шляхом проведення конкурсу, який було призначено на цей день. Кожен, хто бажав прийняти участь в оголошеному конкурсі, повинен був попередньо подати свої умови в закритому конверті в канцелярію управління народної освіти на ім’я завідувача, в якого можна було дізнатись умови орендування.
1919 р. —
у селі Цілуйкове Білокуракинського району Луганської області в багатодітній селянській родині народився Павло Антонович Сухоставський – медик, учасник Великої Вітчизняної війни. Свій бойовий шлях лікаря Павло Антонович розпочав у парашутно-десантному батальйоні у складі 8-ї гвардійської дивізії. Воював на Південно-Західному, Воронезькому, Степовому, 2-у та 3-у Українських фронтах, у Румунії (травень 1944 року), Угорщині (грудень 1944 року), Австрії (квітень 1945 року), Німеччині (травень 1945 року). По закінченні війни Павло Сухоставський працює в Бердичеві спочатку лікарем, згодом начальником медичної служби обласного госпіталю для інвалідів війни. Разом з професіоналами в білих халатах дарує колишнім фронтовикам полегшення, надію і віру у видужання. Загалом 35 років присвятив Павло Антонович наданню медичної допомоги тим, хто захищав Вітчизну. За багаторічну сумлінну працю в системі охорони здоров'я, велику героїко-патріотичну виховну роботу серед молоді міста рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради №366 від 23.06.2010 р. Павлу Антоновичу Сухоставському присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева".