Минулого тижня на Бердичівщині відбулася надважлива подія. У санаторії “Пролісок”, який належить заводу “Прогрес” і знаходиться біля села Кустин, відкрили сучасний онкоцентр, аналогів якому немає в Україні. Принаймні, так цю подію висвітлили спеціально запрошені окремі журналісти. Не приховуючи, що їхню роботу оплатили із виборчого фонду кандидата у народні депутати Анжеліки Лабунської, за сприяння якої і з’явився онкоцентр.
Одним із голових завдань керівників району є покращення умов життя громади, в тому числі створення комфортних умов проживання, забезпечення теплом і затишком домівок усіх жителів Бердичівського району.
згідно рішення Ради засновників Українському центру економічних і політичних досліджень присвоєно ім’я Олександра Васильовича Разумкова (1959-1999) – уродженця Бердичева, політика, який у 1994-1995 рр. працював керівником групи помічників і референтів Президента України Леоніда Кучми, а згодом очолював Раду експертів Українського центру економічних і політичних досліджень. Ім'я Олександра Разумкова з 2001 року також носить міський Центр позашкільної освіти (колишній Будинок дитячої творчості).
1995 р. —
у відповідності до рішення Бердичівського міського виконавчого комітету площу Радянську перейменовано на площу Соборну. Вірніше, їй повернено історичну первісну назву, оскільки таку назву площа носила ще з XIX століття на честь побудованого тут Успенського собору РПЦ (собор було зруйновано у 1936 році).
1990 р. —
в місті Євпаторія (Крим) помер Сікорський Микола Онуфрійович (1920-1990) – уродженець села Чехи (нині село Дубівка Бердичівського району). Микола Сікорський – червонофлотець, учасник Великої Вітчизняної війни. Воював під Ленінградом, Сталінградом, на Дніпрі у складі річкових флотилій і на першому Білоруському фронті. Був двічі поранений. За високу військову майстерність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 березня 1945 року Миколі Сікорському присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Поховали Героя у місті Євпаторія. У загальноосвітній школі села Красівка Бердичівського району в музеї Бойової і Трудової слави представлено стенд, на якому розміщено матеріали про Миколу Онуфрійовича Сікорського та бюст Героя.
1938 р. —
цього дня у Бердичеві розпочався Жовтневий передсвятковий базар. А в будинку №9 по вул. Шмідта (колишня вулиця Купечівська, що в районі Яток) запрацював магазин дрібного опту, у якому продовольчі товари продавали як за готівку, так і по перерахунку (безготівковому розрахунку). Основними покупцями цього магазину мали стати організації, установи, підприємства, школи, лікарні та дитячі садки.
1920 р. —
у Бердичеві відбулася зустріч представників Червоної Армії і польських військ для уточнення умов перемир'я, яке підписали ворогуючі сторони 12 жовтня у Ризі. Делегацію з боку більшовиків очолював колишній член РВР 12-ї армії Семен Іванович Аралов. До її складу входили начальник штабу Південно-Західного фронту Микола Миколайович Петін та інші. Згодом завідуючий організаційним відділом повітового комітету партії пригадував:
"Мы тогда переживали большие экономические трудности. Мне стоило больших трудов, чтобы оборудовать гостиницу постельными принадлежностями, натопить ее для представителей белопольской армии".
1919 р. —
у Бердичеві в сім'ї робітника народилась Поліна Володимирівна Гельман (1919-2005) – штурман літака, начальник зв'язку авіаційної ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії 2-го Білоруського фронту, гвардії старший лейтенант. Під час Великої Вітчизняної війни Поліна Гельман до травня 1945 року, як штурман літака ПО-2, здійснила 860 бойових вильотів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування і виявлений при цьому героїзм та мужність гвардії старшому лейтенанту Поліні Володимирівні Гельман присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№8962). Вона стала єдиною жінкою-єврейкою, що була удостоєна цього високого звання.
1905 р. —
у Бердичеві відбулись установчі збори духівництва, метою яких стало створення Будівельного комітету по спорудженню у місті нової кам’яної Миколаївської церкви взамін дерев'яної (нині це Свято-Миколаївський собор УПЦ МП). Головою комітету був обраний завідувач військової мукомельні ротмістр Іван Петрович Биков. "Товарищем председателя" обрано священика соборної Успенської церкви Пантелеймона Мелешко, якому доручено вести усі справи по комітету. Казначеєм обрано старосту Миколаївської церкви Володимира Іванова.
Надвечір вівторка в електронних версіях деяких бердичівських ЗМІ (де, звісно, працюють виключно «непродажні» журналісти) з’явилася стаття за підписом Валентина Бортника. Зазвичай, цей псевдонімом використовує помічник народного депутата Анжеліки Лабунської Валерій Шелепа. Цього разу автор дійсно здивував, адже з доброго (чи навпаки?) дива заговорив (чи то записав) українською мовою та почав використовувати явно жіночий стиль (здається, ми навіть впізнали справжнього автора, точніше авторку, яка намагалася заховатися під цим псевдонімом, але хай це залишиться на її «непродажній» совісті).
Цього тижня Бердичівський МВ УМВС розпочав одразу кілька перевірок за фактами підкупу виборців, у чому підозрюють кандидата у народні депутати Анжеліку Лабунську та її довірену особу.
Как стало известно «Бердичеву Деловому» из надежных источников, двое бердичевских волонтеров пропали безвести в зоне АТО. Парни собрав помощь для армии, на своем авто хотели попасть в донецкий аэропорт, чтобы отвезти груз его защитникам. В последний раз ребята вышли по мобильному телефону на связь с родственниками непосредственно из зоны АТО, и сообщили что у них все нормально.
20 осужденных Бердичевской исправительной колонии №70 Житомирской области требуют люстрации для руководства учреждения, которое, по их мнению, нарушает права человека. Заявление о голодовке осужденных было ими написано и передано администрации колонии, однако его отказались принять
«Регіонали колишніми не бувають», - цей закон Майдану ще раз підтверджується в Бердичеві місцевим олігархом з Партії регіонів. Сіяти брехню, використовувати чорний піар, розраховуючи на ниці інстинкти виборця, якому «лише пісню заспіваєш і роби з ним, що хочеш», це візитна картка будь-якого регіонала, перефарбованого в тому числі.
З нагоди 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників 28.10.2014 об 11.00 год. на площі Соборній розпочнеться церемонія покладання квітів: до меморіалу Вічного вогню, обеліска Перемоги, пам’ятника «Визволителям м. Бердичева», могили підпільників, пам’ятника «Скорботний воїн».
Запрошуємо до участі усіх бажаючих.
у міському Будинку культури відбулись установчі збори, на яких прийнято програму, статут та затверджено план роботи на 1990 рік нещодавно створеного в Бердичеві товариства єврейської культури. У залі зібралось біля 400 чоловік, перед присутніми виступили активісти новоствореного товариства, які висловили свої думки з приводу роботи товариства. Першими кроками товариства єврейської культури планується упорядкування старого єврейського кладовища по вулиці Леніна (нині вулиця Житомирська), участь в акції "Пам'ять", не обходити милосердям одиноких, хворих, безпомічних. Товариство діятиме при Будинку культури машинобудівного заводу "Комсомолець".
1901 р. —
у Бердичеві створена перша рада робітничих депутатів. В цей же час у зв'язку з масовими заворушеннями міська влада оголосила в Бердичеві стан облоги.
1901 р. —
у Бердичеві в сім'ї священика народився Міхневич Петро Герасимович (1901-1993) – український актор, Народний артист УРСР. Петро Герасимович з 1926 по 1931 рік працює у Київському драматичному театрі ім. І. Франка; у 1931-1937 рр. – в трупі Харківського театру Революції. У 1940 році Петро Герасимович разом з дружиною Галиною Янушевич переїздить до Чернівців, де вони засновують театр імені Ольги Кобилянської та грають на сцені до останніх днів. За тривале життя на сцені Петро Міхневич створив понад 200 незабутніх образів як в театрі, так і в кіно. За плідну працю Петро Герасимович крім мистецьких відзнак нагороджений орденами "Знак Пошани" (1951), Трудового Червоного Прапора (1960), "Жовтневої Революції" (1971), багатьма медалями та Грамотами Міністерства культури України. Він став Почесним громадянином міста Чернівці. Помер Петро Герасимович Міхневич 15 липня 1993 року у Чернівцях, похований на місцевому кладовищі.
Рік тому, восени 2013-го, до редакції “БН” завітав сивочолий чоловік, який розповів не надто приємну історію життя своєї семирічної онуки. Дівчинка має певну фізичну ваду — погано чує. Але у неї - надзвичайний талант художниці. Та вже у такому юному віці дитина встигла відчути і ейфорію від власного таланту, і повне розчарування у дорослих людях.
За рік було озвучено більше 170 прохань виборців. Надано матеріальну допомогу в сумі 33 000 грн. людям, які потребували лікування.
Дитячому навчальному закладу № 25 міста була виділена матеріальна допомога на придбання лінолеуму на суму 1000 грн., для ДНЗ № 15 придбано посуд на суму 1000грн.
До Дня знань подаровано 400 наборів канцтоварів першокласникам на суму 17000 грн. Загальноосвітнім школам міста придбано: ноутбук, персональний комп’ютер, виділено кошти для ремонту покрівлі, придбання вікон, мікрофону на загальну суму 18 000 грн. Парипській ЗОШ (Попільнянський район) виділено кошти для будівництва санвузла в сумі 2000 грн. Корнинській ЗОШ (Попільнянський район) для сприяння освіті надано фінансову допомогу в сумі 1000 грн. Половецькій ЗОШ (Бердичівський район) надано кошти для придбання елементів автоматики для котлів на суму 500 грн.
До Бердичівського МВ УМВС звернувся 43-річний житель Київської області. Чоловік розповів про те, що в с.
Хажині з його автомобіля, який він залишив незамкненим, невідомий викрав
барсетку, в якій знаходилися гроші.
В Бердичеве, озабоченные финансовым благополучием люди, на местном кладбище наладили криминальный бизнес – похищали металлические конструкции с могил и сдавали их в металлолом. Количество разграбленных могил еще точно не установлено, так как бердичевляне редко посещают кладбище в эту пору года. По нашей информации в милиции есть заявления уже семи граждан, могилы родственников которых были разграблены. Но вероятно, таких могил значительно больше.
На днях в Житомирский райотдел милиции поступило тревожное сообщение от 28-летнего мужчины. Он заявил, что в одном из сел района трое неизвестных мужчин, угрожая ножом и применяя физическую силу, завладели его автомобилем. На место происшествия выехала следственно-оперативная группа Житомирского райотдела милиции. Правоохранители выяснили, что в районе автовокзала в г.Бердичеве к заявителю подошли молодые люди, которые попросили отвезти их в город Киев, посулив заявителю кругленькую сумму за поездку.
У Бердичеві дружину правоохоронця, який нині перебуває у зоні АТО, з днем народження привітали колеги чоловіка. Доброю традицією для бердичівських правоохоронців стало відвідування родин своїх колег, які несуть службу у зоні проведення антитерористичної операції на сході країни. Міліціонери надають не тільки посильну допомогу у вирішенні господарських питань, а й не забувають про святкові дати у родинних календарях.
Законом передбачено спрощену процедуру оформлення спадщини та реєстрації прав спадкоємців на успадковане ними нерухоме майно (насамперед, у сільських населених пунктах) шляхом надання відповідних повноважень органам місцевого самоврядування. Тепер не потрібно буде їхати в район для оформлення паперів і вистоювати пів дня в черзі. Голова сільради може оформити все сам.
у Бердичеві припинив своє існування інформаційно-рекламний тижневик "Бердичівська панорама". Газета з'явилась на ринку інформаційних послуг у березні 2010 року, виходила раз на тиждень спочатку тиражем у 13400 екземплярів, потім тираж поступово зменшився до 5 тисяч. Засновником та головним редактором газети був Олександр Бабський. На своїх сторінках "Бердичівська панорама" окрім міських новим розміщувала багато корисної та розважальної інформації: рекламу, оголошення, статті, гороскоп, прогноз погоди, ТВ програму на 18 каналів з анонсами, кросворд, анекдоти, що дозволяє зацікавити практично всі верстви населення нашого міста. Всього за роки свого існування вийшло 150 номерів цього тижневика.
2006 р. —
у гуманітарній гімназії №2 та загальноосвітній школі №3 відбулися зустрічі учнів з Ольгою Дзюрбей – дочкою відомого бердичівського художника Олександра Савовича Яцюка (1920-1986). Ольга Олександрівна пішла по стопам свого батька, стала художницею. У своїй творчості вона сповідує художні напрями авангардизму та сюрреалізму. Її картини можна зустріти в Данії, Швейцарії, Сполучених штатах, і, звичайно, в Україні. У 2007 році Ользі Дзюрбей присвоєно звання "Майстер народної творчості".
1967 р. —
Бердичівський завод хімічного машинобудування "Прогрес" за перемогу в соціалістичному змаганні на ознаменування 50-річчя Великого Жовтня нагороджено Пам’ятним прапором Центрального Комітету КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради. Пам'ятний прапор залишено в колективі на вічне зберігання як символ трудової доблесті. Нині Пам'ятний прапор зберігається в музеї історії машинобудівного заводу "Прогрес".
Минулого тижня на Бердичівщині відбулася надважлива подія. У санаторії “Пролісок”, який належить заводу “Прогрес” і знаходиться біля села Кустин, відкрили сучасний онкоцентр, аналогів якому немає в Україні. Принаймні, так цю подію висвітлили спеціально запрошені окремі журналісти. Не приховуючи, що їхню роботу оплатили із виборчого фонду кандидата у народні депутати Анжеліки Лабунської, за сприяння якої і з’явився онкоцентр.
Одним із голових завдань керівників району є покращення умов життя громади, в тому числі створення комфортних умов проживання, забезпечення теплом і затишком домівок усіх жителів Бердичівського району.
«Регіонали колишніми не бувають», - цей закон Майдану ще раз підтверджується в Бердичеві місцевим олігархом з Партії регіонів. Сіяти брехню, використовувати чорний піар, розраховуючи на ниці інстинкти виборця, якому «лише пісню заспіваєш і роби з ним, що хочеш», це візитна картка будь-якого регіонала, перефарбованого в тому числі.
