В Бердичеве прозвенел первый звонок. Нарядные юные граждане нашей страны пришли в свои родные пенаты чтобы начать и продолжить образование, научиться быть настоящими патриотами своей страны. И они уже стараются. Ученика второго «А» класса школы № 4, под руководством классного руководителя Юхимчук Евгении, организовали и провели патриотический флешмоб «Вільна. Сильна. Єдина». В ходе флешмоба дети показали всем, о какой Украине они мечтают, и рассказали, что для этого нужно делать. Дети пели патриотические песни и приветствовали друзей и учителей словами «Слава Украине».
Його вихованкам і досі плещуть найбільші палаци спорту світу... Його талант квітнув усе життя, але набув особливих обрисів останнє десятиріччя... Його дівчата і досі складають основу національної збірної, а було і таке, що майже увесь основний склад чи то юніорської, чи молодіжної збірної України з баскетболу складали виключно його вихованки, з бердичівлянками на капітанському містку, які “клали на лопатки” найсильніші (як здавалося) збірні планети... Нині його підопічні — чемпіонки з баскетболу різних країн, грають в Україні, Росії, Франції, США, багатьох інших провідних державах. Аріна Білоцерківська (Лисюк), Юлія Савіна, Олена Негребецька, Катерина Паляничко, Юлія Токовая... Ці, та інші дівчата стали його зірковими вихованками і нині задають тон у європейському та світовому баскетболі., розпочавши ще із бронзи на першості Європи серед дівчат у 2003 році. Хоча і до цього тренер виховав не одну плеяду талановитих баскетболісток...
З 26 по 28 серпня у Бердичеві відбувся XV Всеукраїнський турнір з футболу серед юнаків 1998-1999 років народження на призи відомого футбольного тренера, Почесного громадянина міста Бердичева Леоніда Степановича Копитка. Цього року у турнірі взяли участь шість команд: по дві з Вінниці та Житомира, а також КОЛІПС-Штурм (Костопіль, Рівненська область) та господарі турніру – вихованці ДЮСШ Бердичева під керівництвом Олександра Подгорчука. Згідно Регламенту команди не були поділені на групи, а грали між собою. Кожна команда повинна була зіграти зі своїми суперниками п’ять ігор за підсумками яких і було визначено переможця та призерів турніру.
в приміщенні загальноосвітньої школи села Райгородок Бердичівського району відкрилась музейна кімната Героя Радянського Союзу Вадима Клавдійовича Олійника. Тут розміщені документи, особисті речі та вірші, написані В.К. Олійником, його листи до матері, листи однополчан В.К. Олійника. Ініціатором створення музею став член громадської ради при Житомирській обласній державній адміністрації Віктор Володимирович Шафранський, син сестри Героя Аліми Олійник. Стрічку біля входу в музейну кімнату перерізали сестра Героя Аліма Клавдіївна Олійник та заступник голови Бердичівської районної державної адміністрації Микола Петрович Климчук.
2003 р. —
поряд зі входом до Швайківської загальноосвітньої школи відкрито пам’ятний знак на честь воїнів-афганців. Пам'ятний знак увіковічує жителів сіл Райки та Швайківка, воїнів-афганців, що загинули в Республіці Афганістан: Патея Анатолія Івановича (1966-1985), Живуна Сергія Олександровича (1966-1985), Чумака Петра Миколайовича (1964-1983). Сергій Живун, Анатолій Патей та Петро Чумак були випускниками Швайківської загальноосвітньої школи. Ініціатором його відкриття став керівник сільгосппідприємства села Швайківка, воїн-інтернаціоналіст Михайло Плисківський.
2002 р. —
у місті виходить друком новий телефонний довідник абонентів телефонної мережі ВАТ "Укртелеком". Укладений станом на 1 лютого 2002 року, він містить як повний перелік абонентів міста Бердичева та району, так і різноманітну довідкову інформацію, коди міжміських та міжнародних напрямків автоматичного зв'язку. Видавцем телефонного довідника на замовлення вузла зв'язку стала друкарня ПП Романович, він же проводив його реалізацію. Вартість довідника в м’якій палітурці становить 10 гривень. Бердичівська поліграфічна фабрика викупила частину тиражу і виготовляла довідник у твердій палітурці. Вартість такого варіанту становила 14 грн. Попередній телефонний довідник було надруковано у Бердичеві у далекому 1986 році.
2002 р. —
в Бердичеві з початком нового навчального року відкрилась єврейська школа. У перший навчальний рік був здійснений набір учнів лише до початкових класів. Планується, що діти будуть навчатись за загальноприйнятою в Україні шкільною програмою. Крім того вони будуть вивчати мову іврит та єврейські звичаї.
1977 р. —
свої двері для учнів відкрив новий навчальний заклад міста – професійно-технічне училище №12. Училище створили у лютому місяці цього ж року з метою забезпечення підготовки кваліфікованих робітників для виробничого об'єднання ім. Ілліча. Училище розмістилось у новій будівлі по вулиці Леніна, 74-а (нині вулиця Житомирська). Цей заклад став єдиним в СРСР училищем за профілем підготовки кадрів для шкіряної промисловості: тут навчали професіям "контролер сировини та напівфабрикатів", "витягувальник шкір", "колорист-апретурник", "лаборант". Перший набір учнів був з дворічним терміном навчання, через рік відбувся набір з трирічним терміном навчання з отриманням повної середньої освіти та професії.
1976 р. —
цього дня відбулось урочисте відкриття нового триповерхового навчального корпусу середньої школи №4 на 1176 учнівських місць, який побудувати силами БМУ "Промжитлобуд-6" по вулиці Свердлова (до цього школа займала одноповерхове приміщення по вулиці Урицького). Символічний ключ від нової будівлі директору школи Володимиру Миколайовичу Осовському передав бригадир комсомольсько-молодіжної бригади БМУ О.Ш. Блехер. Почесне право перерізати стрічку було надане першому секретареві міськкому Компартії України Г.О. Готовчицю. Фактично цю місію виконала першокласниця, яку він тримав на руках. Детальніше...
1976 р. —
цього дня відкрив свої двері для учнів міста міжшкільний навчально-виробничий комбінат, який розмістився в приміщеннях колишньої восьмирічної школи №13 по вулиці Красіна, 20. Комбінат став першим навчальним закладом такого типу в Житомирській області. В комбінаті учні опановували основи семи професій, навчання в комбінаті тривало на протязі двох років, навчались учні 9-х та 10-х класів середніх шкіл міста. Велику допомогу в створенні цехів і обладнанні класів надали підприємства міста, зокрема, заводи "Прогрес", "Комсомолець", АТП-11837, шкіроб'єднання ім. Ілліча, швейна фабрика, спецавтобаза, управління торгівлі. Більш як 30 років функціонував цей навчальний заклад і припинив свою діяльність 1 червня 2008 року.
1971 р. —
середня школа №17, яку побудували по вулиці Паризької Комуни, прийняла своїх перших учнів у кількості 800 чоловік. Цього дня бригадир БМУ-4 Павло Демков вручив символічний ключ від новозбудованої школи Сергію Святецькому. Першим директором нової школи стає Микола Кіндратович Борисюк – педагог, відмінник народної освіти України, учасник Великої Вітчизняної війни, Почесний громадянин міста Бердичева (2009). Микола Кіндратович разом із завучем Гулевич Іриною Пилипівною, заслуженим вчителем УРСР, доклали чимало зусиль, щоб нова школа стала відомою у місті як установа з високим рівнем навчання та військово-патріотичного виховання. Детальніше...
1965 р. —
у місті по вулиці Карла Лібкнехта, 56, урочисто відкрито нову триповерхову будівлю середньої школи №1 (нині загальноосвітня школа з поглибленим вивченням іноземних мов ім. Т.Г. Шевченка). Стрічку при вході до школи перерізали відмінниця-другокласниця Наталія Рикова та учні Володимир Тучак і Валентина Ульянова.
1962 р. —
у Бердичівському машинобудівному технікумі почалася підготовка техніків для машинобудівної промисловості за заочною формою навчання.
у Бердичеві розпочались навчання у школі-інтернат, що створена на базі Бердичівського дитячого будинку №2 (вул. Дзержинського, 79). Школа-інтернат складається з двох спальних корпусів, навчального корпусу, їдальні, підсобних приміщень: складів, лазні, овочесховища, крільчатника, свинарника тощо. Житлові корпуси школи нараховували 40 спальних кімнат, розрахованих на проживання 660 учнів.
1956 р. —
у Бердичеві по вулиці Білопільській, у містечку газовиків, відкрито семирічну школу №14. У перший навчальний рік у новозбудованій школі розпочали навчання 42 учні.
1944 р. —
у приміщенні по вулиці Войкова, 38, розпочинає свою роботу школа №11. Побудував цей будинок на вулиці Бистрицькій (нині вулиця Войкова) у 1897 році купець першої гільдії Давид Абрамович Магазаник. Після Жовтневої революції 1917 року приміщення було націоналізоване, у 1925 році тут розмістилась єврейська трудова школа. У 1957 році в будинку школи добудовується другий поверх, що значно збільшило кількість навчальних кабінетів.
1939 р. —
цього дня розпочала свою роботу новозбудована школа №21 (пізніше перейменована у школу №3), що розташувалася по вулиці Пушкіна. На будівництво цієї школи держава асигнувала понад 600 тис. карбованців. У класних кімнатах за парти сіли 400 учнів, педагогічний колектив складався з 18 чоловік. Першим директором школи призначено Німець Антона Васильовича.
1930 р. —
у Бердичеві відкрито технікум для підготовки середнього медичного персоналу, який згодом перетворився у Бердичівський медичний коледж.
1611 р. —
Федір (Фридерик, Теодор) Тишкевич, берестейський воєвода, з цього дня передає пану Григорію Черніку в трирічну оренду містечко Бердичів з двома селами – Бистриком і Жидівцями (нині село Радянське), а також з дворами, людьми, міщанами, боярами, тяглими підданими та їх повинностями, чиншами, підводами, полями, ґрунтами, сіножатями, дібровами, млинами і ставами, зокрема, під селом Янушівкою.
Як стало відомо сьогодні у Бердичеві тимчасово проживає 243 біженці зі східних областей та Криму. Про це повідомив член міського виконавчого комітету на сьогоднішньому засіданні. Також було прийнято рішення про внесення змін до положення «Про виплати соціальної допомоги біженцям». Такі зміни бузли зроблені задля полегшення отримання фінансової допомоги. Тепер біженці можуть отримати фінансову допомогу, маючи при собі тільки паспорт, або інший документ, який посвідчує особу.
Легалізація доходів громадян є одним із пріоритетних напрямків роботи Бердичівської ОДПІ. До Бердичівської ОДПІ звернувся мешканець Бердичева, який повідомив про використання праці найманих працівників без оформлення трудових відносин на підприємстві «Х», яке займається лісопильним та стругальним виробництвом.
До припинення в країні антитерористичної операції в місті діятиме заборона користуватись піротехнічними засобами. Про це стало відомо на черговому засіданні виконавчого комітету, скликане наприкінці тижня, в п’ятницю, 29 серпня.
Сьогодні о другій годині дня по вулиці Європейській у дворі будинку №17/9 його відповідальними мешканцями було помічено підозрілу особу. Так як нещодавно у цьому ж будинку сталося пограбування квартири, то жителі пильно придивляються до незнайомих та сторонніх осіб, що заходять на територію їхнього двору.
Військова прокуратура Вінницького гарнізону Центрального регіону України виявила факт привласнення бюджетних коштів, виділених для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які задіяні у проведенні антитерористичної операції. Військовий на зарплатню бійців АТО купив собі машину. Як повідомили УНІАН у прес-службі Генеральної прокуратури України, перевіркою встановлено, що помічник командира батальйону з фінансово-економічної роботи – начальник фінансово-економічної служби однієї з військових частин, отримавши грошові кошти для здійснення виплати військовослужбовцям частини грошового забезпечення за липень та грошової винагороди за участь в АТО за червень на загальну суму 400 тис. грн, частину суми в розмірі понад 210 тис. грн привласнив.
Так сталося, що природа наділяє усіх людей різними фізичними та розумовими здібностями і можливостями. Внаслідок цього, не всі діти можуть навчатися на рівні із своїми однолітками. Для них потрібен особливий підхід та індивідуальна програма. Раніше у школах дана проблема вирішувалася за рахунок індивідуального навчання із такими дітками. Викладачі займалися з ними вдома, окремо від інших, що позбавляло дітей спілкування з однолітками і створювало проблему соціальної адаптації, яка у майбутньому викликала труднощі у взаємодії дитини із суспільством.
Як ви знаєте, у Бердичеві багато хороших і працьовитих громадян. Найкращі з них зараз займаються волонтерською діяльністю, без якої нашим збройним силам не було б у чому захищати Батьківщину. Волонтери днями і ночами працюють на благо армії та народу України, встигаючи при цьому звітувати за використані кошти та розповідати людям про тонкості своєї роботи. Ці люди, які до війни займалися зовсім іншим родом діяльності при першій необхідності змогли швидко скоординуватися і, без необхідного досвіду, організувати свою діяльність так, щоб вона приносила максимальний ефект.
Сьогодні, 29 серпня відбулося засідання виконавчого комітету бердичівської міської ради. На порядок денний було винесено багато питань і проектів рішень. З початку антитерористичної операції на сході України, під час кожного засідання виконкому піднімається декілька питань і приймаються рішення пов’язані із військовослужбовцями які воюють на сході та їх сім’ями.
Кажуть, фундаментальним знанням вчать в університетах. Мовляв, аби стати видатним космонавтом, толковим радіоелектронщиком, класним програмістом чи талановитим майстром народної творчості, необхідно роки витратити на лекції та семінари. Звісно, це так, але коли і де зароджується любов до науки? У бердичівському відділенні науково-технічної творчості ЦПО ім. Разумкова одразу відповідають: а ось у таких закладах, як їхній і народжується.
З метою забезпечення організованого початку нового навчального року, підготовки матеріально-технічної бази закладів освіти району до роботи, упродовж 20 – 21 серпня 2014 року у Бердичівському районі проведено перевірку загальноосвітніх шкіл та дошкільних навчальних закладів. Протягом двох днів перший заступник голови райдержадміністрації Олексій Побережний спільно зі спеціалістами районного відділу освіти, ГУ МНС та санепідемслужби здійснили об’їзд сіл Бердичівщини.
Уже вчетверте за останніх кілька місяців невідомі розтрощили вікна відділенню «Сбербанка Росії». Діяли зловмисники, як завжди вночі. Не врятувало споруду навіть, те, що на її вивісці вже не було слова «росії», яке завбачливо прибрали, прикривши українським прапором. У діях зловмисників можна явно прослідкувати закономірність, особливо, якщо враховувати, те, що це вже четверта спроба вказати дорогу фінансовій установі. Приблизно раз в місяць в нашому місті громлять відділення саме цього банку, мовби нагадуючи, що йому не місце на українській землі.
Бердичівські футболісти не досить часто їдуть грати за межі України. Найчастіше за межами України грав Антон Лисюк – у Молдові, Росії, Узбекистані та Словаччині. Нещодавно дізнався про те, що ще один бердичівлянин грає у футбол за межами України. У Швеції до недавнього часу виступав талановитий бердичівський воротар Дмитро Ульченко, який захищав воротар клубу ІФК «Тімро», що виступає у третьому дивізіоні Чемпіонату Швеції.
у Бердичеві на свято Успіня Пресвятої Богородиці в Успенській Православній Церкві УПЦ КП за участю єпископа Житомирського і Овруцького Ізяслава та священиків Житомирської Свято-Михайлівської церкви пройшла Божественна літургія. Після літургії відбувся Хресний хід до місця зруйнованого у 1936 році собору Успіня Пресвятої Богородиці. На вказаному місці (у дворі меблевого магазину, вул. Косогірська, 2) було встановлено і освячено Хрест на відновлення колишньої церкви. Виготовили хрест працівники підприємства "Бердичівбудсервіс", допомогли його встановити воїни військового підрозділу, яким командував підполковник Сергій Івлєв.
1948 р. —
на автошляху, що з’єднує Бердичів з селом Озадівка, стався вибух трофейного німецького танка. Танк знаходився поблизу лінії зв'язку, і цим вибухом телефонну лінію було пошкоджено, що привело до зупинки роботи телефонно-телеграфних зв’язків на селище Янушпіль (сучасний Іванопіль) та місто Любар.
1941 р. —
біля західної стіни Кармелітського монастиря була вирита величезна яма, до якої німецькі карателі та поліцаї зганяли приречених людей, переважно євреїв, ставили на коліна перед ямою і вбивали пострілом у потилицю. Прізвища страчених невідомі. Всього карателі розстріляли 960 військовополонених та мирних жителів міста Бердичева. Вже після звільнення Бердичева у 1944 році в пам'ять про загиблих на могилі було встановлено двометровий обеліск із сірого граніту з меморіальним написом. Напис:
"Тут поховано 960 осіб радянських громадян – жертв німецько-фашистського терору 1941-1943 pp.".
1938 р. —
з метою забезпечення учнів підручниками, шкільним приладдям та одягом у Бердичеві відкрився районний шкільний базар. Також до нового навчального року бердичівська друкарня виконала завдання з друкуванням підручників, серед яких, на замовлення нацменвидаву, також були випущені підручники і єврейською мовою.
1920 р. —
у відповідності до постанови 7-го Всеросійського з’їду Рад у Бердичеві, як і по всій країні, проводиться перепис населення. Перепис поєднується з сільськогосподарським переписом і коротким обліком промислових господарств. Це був перший (післяреволюційний) Всеросійський перепис, хоча Громадянська війна ще не закінчилась і значна територія нової країни була зайнята ворогом.
1919 р. —
місто Бердичів знаходиться під владою об’єднаних військ УНР та ЗУНР. Цього дня комендант міста Бердичева товариш Коник видає оголошення (мовою оригіналу – Оповіщенє):
"Наказую до трьох днів від дня проголошення усім урядам, аптекам, заводам, майстерням, ресторанам, лавкам і пр. вивісити всі написи виключно на украінській мові. Неповинуючих ся тому наказу покараю гривною повисоти 10 000 гривень або до 30 днів арешту".
1917 р. —
у Бердичеві на Лисій горі зібрався натовп солдат, які спочатку мітингували, а через деякий час за підтримки броньовика і під червоними прапорами рушили у місто до штабу Південно-Західного фронту. В результаті солдатського виступу Оренбурзька козача сотня, що охороняла штаб, розбіглася. Навколо будинку Денікіна розставили вартових, а членів штабу заарештували. Це були, зокрема, начальник штабу С.Л. Марков, генерали І.Г. Ерделі, Г.М. Ванновський, В.А. Селівачов, Е.Ф. Ельснер, І.В. Павський, Сергієвський (двох останніх заарештували випадково), М.І. Орлов, поручик чеських військ В.В. Клєцанда (заарештований за поранення солдата) і штаб-ротмістр князь Кропоткін (комендант поїзда головнокомандувача). Заарештованих відправили на гауптвахту на Лисій горі, де утримували майже місяць (т. зв. Бердичівське сидіння). Приводом для арешту стала телеграма, направлена Антоном Денікіним до Тимчасового уряду, в якій він висловив солідарність з генералом Лавром Георгійовичем Корніловим, що очолив заколот проти Тимчасового уряду.
З 26 по 28 серпня у Бердичеві відбувся XV Всеукраїнський турнір з футболу серед юнаків 1998-1999 років народження на призи відомого футбольного тренера, Почесного громадянина міста Бердичева Леоніда Степановича Копитка. Цього року у турнірі взяли участь шість команд: по дві з Вінниці та Житомира, а також КОЛІПС-Штурм (Костопіль, Рівненська область) та господарі турніру – вихованці ДЮСШ Бердичева під керівництвом Олександра Подгорчука. Згідно Регламенту команди не були поділені на групи, а грали між собою. Кожна команда повинна була зіграти зі своїми суперниками п’ять ігор за підсумками яких і було визначено переможця та призерів турніру.
Питання легалізації на постійному контролі
З метою забезпечення організованого початку нового навчального року, підготовки матеріально-технічної бази закладів освіти району до роботи, упродовж 20 – 21 серпня 2014 року у Бердичівському районі проведено перевірку загальноосвітніх шкіл та дошкільних навчальних закладів. Протягом двох днів перший заступник голови райдержадміністрації Олексій Побережний спільно зі спеціалістами районного відділу освіти, ГУ МНС та санепідемслужби здійснили об’їзд сіл Бердичівщини.
Уже вчетверте за останніх кілька місяців невідомі розтрощили вікна відділенню «Сбербанка Росії». Діяли зловмисники, як завжди вночі. Не врятувало споруду навіть, те, що на її вивісці вже не було слова «росії», яке завбачливо прибрали, прикривши українським прапором. У діях зловмисників можна явно прослідкувати закономірність, особливо, якщо враховувати, те, що це вже четверта спроба вказати дорогу фінансовій установі. Приблизно раз в місяць в нашому місті громлять відділення саме цього банку, мовби нагадуючи, що йому не місце на українській землі.
Бердичівські футболісти не досить часто їдуть грати за межі України. Найчастіше за межами України грав Антон Лисюк – у Молдові, Росії, Узбекистані та Словаччині. Нещодавно дізнався про те, що ще один бердичівлянин грає у футбол за межами України. У Швеції до недавнього часу виступав талановитий бердичівський воротар Дмитро Ульченко, який захищав воротар клубу ІФК «Тімро», що виступає у третьому дивізіоні Чемпіонату Швеції.
