Провідна неділя є особливим днем у житті Бердичева. Особливим з багатьох причин: насамперед, за багатовіковою традицією, цього дня городяни й гості міста приходять до кладовищ, аби згадати дорогих для себе людей, котрих немає вже на цьому світі, помолитися за те, щоби їхні душі не полишав спокій. Недільного ранку на центральному кладовищі, що на вул. Войкова, священики Свято-Миколаївського собору відправили заупокійну панахиду – відбулося перше служіння після Пасхального тижня.
в Нью-Йорку помер український єврейський письменник Шолом-Алейхем (Рабинович Шолом Нохумович), що писав переважно мовою їдиш. В Бердичеві мешкав рідний брат письменника Вольф, у якого письменник неодноразово гостював і мешкав протягом тривалого часу. На вулицях Бердичева Шолом-Алейхем цілковито занурювався в народний побут, жартівливо називаючи місто "єврейським Парижем". Згодом враження та спостереження письменника лягли на сторінки його творів. Поховали письменника на бруклінському кладовищі Маунт-Небо в Сайпрес-Хілз. На могилі Шолом-Алейхема встановлено надгробок з епітафією. Детальніше...
Жители города Бердичева вот уже длительное время ждали, когда же закончится затянувшаяся реконструкция Октябрьской площади, которая недавно благодаря инициативе мэра города Бердичева и поддержке депутатского корпуса получила новое, вполне оправданное название – Центральная. Результатами проведенной работы по реконструкции бердичевляне могли видеть ежедневно, а вот обещанных благ в виде лавочек, фонтанов и сияющих ночью фонарей пока не наблюдалось.
Естественно, понарошку. Просто в этом году в городе Бердичеве (как и обещал в свое время городской глава Василий Константинович Мазур) празднование Дня Победы состоялось с грандиозным размахом. Помимо прочего, среди запланированных мероприятий были и показательные выступление военных.
Історія каже, що перший парад з нагоди Дня Перемоги над фашистською навалою, який проходив у Москві 24 червня 1945 року, припав на не дуже погожу днину. Тоді небо плакало дощем за героями, які так і не повернулись з фронтів Великої Вітчизняної війни. З тих пір минуло вже 68 років за які погода змінювала свій настрій – то сумувала за полеглими дощем, то бризкала довкола сонячні промені радості, які золотом орденів сяяли на грудях переможців.
За інформацією управління культури Житомирської облдержадміністрації, всього в області на державному обліку перебуває 66709 пам’яток, у тому числі археології – 1888, історії – 4641, монументального мистецтва – 80. До Державного реєстру нерухомих пам’яток України занесено 20 пам’яток, які розташовані та теренах Житомирської області. З них національного значення: археології – 12, історії – 3, монументального мистецтва – 1 та 4 пам’ятки історії місцевого значення.
Від редактора: Позавчора на електронну пошту газети надійшов лист від людини, яка старається розібратись детальніше із справою про звинувачення директор Гришковецької гімназії Дмитра Лазебного з проханням опублікувати його на сторінках газети.
В атмосферу величного свята, що поєднує гордість за причетність до роду переможців й гіркоту пам’яті про загиблих і померлих у роки Великої Вітчизняної війни, поринає Бердичів на початку травня. З кожним роком все менше серед нас солдатів Великої Вітчизняної, з кожним роком – гостріше почуття вдячності і шани. До 68-у річниці Великої Перемоги наше місто готувалось задовго: впорядковувались пам’ятні місця, у закладах освіти та культури проводились історико-патріотичні заходи, оновлювались тематичні стенди, збирались документальні матеріали.
Людство вже залікувало важкі рани війни, яка відгриміла 68 років тому. На місці руїн і згарищ виросли нові міста і села, і заросли окопи і траншеї та все ж таки живе в пам'яті народній великий подвиг воїнів, партизанів і тих, хто працював в тилу. Завдяки цим людям, ми маємо змогу святкувати 9 травня - Перемогу, яка вписана в нашу історію золотими літерами. Немає такої родини, де б війна не торкнулась життя людей.
в місті Ашдод (Ізраїль) на березі Середземного моря відбулась зустріч ветеранів машинобудівного заводу "Прогрес", які на даний час проживають в Ізраїлі. Організатор зустрічі – Яків Семенович Болтак, колишній начальник механо-складального цеху. На зустріч прибуло більш як 100 чоловік, серед них Яків Бломберг, Леонід Кузнєцов, Мая Ресман, Гарик Бунчик, Олена Каплун, Алік Винопал та багато інших бердичівлян, що віддали рідному заводу десятки років свого життя.
1926 р. —
у щойно створений в приміщеннях кармелітського монастиря музей від мешканця Бердичева Є. Рудмана надійшло 64 примірники різних рукописів ХVІІІ-ХІХ століть польською та російською мовами, та ще декілька друкованих документів.
1922 р. —
у будинку по вулиці Семенівській (нині ця вулиця носить ім'я Героя Радянського Союзу Григорія Івановича Шелушкова) розміщується транспортна початкова школа №17. Згодом цей навчальний заклад буде реорганізовано у середню школу №10, відому сьогодні як Бердичівська експериментальна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10.
В Житомире отдых группы парней на первомайские праздники закончился ножевыми ранениями одного из них. Подозреваемый скрыться с места преступления не успел, и был задержан бойцами патрульной службы – сообщает пресс-служба УМВД Украины в Житомирской области. Компания из нескольких молодых житомирян привычно собралась вечером во дворе одной из многоэтажек микрорайона Полевая. Отметив начало майских праздников алкоголем, молодые люди развлекались веселыми разговорами.
С каждым годом снижается продолжительность жизни среднестатистического украинца, и сейчас даже дожить до пенсии – это уже достижение. Тяжелые условия жизни, низкая заработная плата, плохая экология, болезни и постоянные стрессы не являются залогом долгой жизни. Кроме этого, мало удовольствия дожить до преклонных лет, если ты стал заложником своего собственного здоровья. Но есть еще в городе Бердичеве люди, которые легко и уверенно перешагнули вековой рубеж, и поныне живут полноценной жизнью.
цього дня в місті Нетанія (Ізраїль) в день відзначення Дня пам'яті і примирення (Дня Перемоги) відбулась вже традиційна зустріч колишніх бердичівлян біля пам’ятного знаку загиблим у Другій Світовій війні. Детальніше...
1982 р. —
по вулиці Леніна, 43, у щойно збудованому багатоповерховому будинку урочисто відкрито нове приміщення центральної аптеки №122. Площа нової аптеки становить 400 кв. м., у штаті медичної установи нараховується 46 чоловік, завідуюча аптекою – Г.В. Мельник. Аптека перейшла сюди зі старого приміщення по вулиці Карла Лібкнехта, а туди після ремонту перейде аптека №46 (нині районна аптека №46, яка припинила своє існування у 2011 році). Перерізав червону стрічку перед входом до нового приміщення аптеки голова виконкому міської Ради Костянтин Степура.
1980 р. —
напередодні Дня Перемоги учні 2-го класу середньої школи №2 разом з вчителями і батьками посадили біля приміщення школи алею Пам'яті.
1971 р. —
біля середньої школи села Райгородок Бердичівського району урочисто відкрито пам’ятник-бюст Героя Радянського Союзу Вадима Клавдійовича Олійника, який свого часу навчався у цій школі. Автор бюсту – Кізюк В.Г. На відкритті були присутні мати героя Марія Ксенофонтівна, сестра Аліма Клавдіївна, представники влади, учні школи. У 1981 році, коли у селі Райгородок була побудована та відкрита нова загальноосвітня школа, бюст В.К. Олійника та меморіальну дошку було перенесено до нової школи. Детальніше...
1965 р. —
на фасаді восьмирічної школи №13, що знаходилась по вул. Красіна (згодом тут розташовувався міжшкільний навчально-виробничий комбінат), де навчався керівник підпільної комсомольсько-молодіжної групи Володимир Завадський, встановлено меморіальну дошку в пам'ять про героя-комсомольця. Напис:
"1941-1945. Здесь в 1938 г. окончил школу руководитель комсомольського подполья в период Великой Отечественной войны Завадский Владимир Юлианович. Расстрелян 18 февраля 1943 года". В тексті допущена неточність: згідно з архівними матеріалами, дата розстрілу – 22 січня 1943 р. Детальніше...
1965 р. —
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року за особливі заслуги в організації і керівництві Житомирським підпільним обкомом партії, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни секретарю Житомирського підпільного обкому КП(б)У Шелушкову Григорію Івановичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу (посмертно). Григорій Іванович Шелушков (1899-1943) – партійний функціонер, тривалий час проживав у Бердичеві, був секретарем парткому машинобудівного заводу "Прогрес", згодом – інструктором Бердичівського райкому партії. З початком Великої Вітчизняної війни Григорій Шелушков став один з організаторів та керівників підпільного і партизанського руху на Житомирщині. Створений штаб партизанського руху на чолі з Григорієм Шелушковим фактично виконував функції підпільного обкому партії. В кінці 1942 року на Житомирщині вже діяло близько 75 підпільних організацій і груп (у тому числі 12 райкомів), які об'єднували майже 2,5 тисячі осіб. Але 25 травня 1943 року провокатори видали керівників штабу ворогові. Був заарештований і Григорій Шелушков. 30 травня 1943 після жорстоких тортур у катівнях гестапо Григорій Іванович Шелушков був розстріляний. Детальніше...
1948 р. —
машинобудівний завод "Комсомолець" рапортував про виконання п'ятимісячної програми відновлення виробництва та розвитку. Піврічний план працівники заводу також виконали достроково. Додатково країні було надано 41 прес "Комсомолець", майже 10 тонн пічного литва, 12 тонн возових втулок. Продуктивність праці на одного робітника складала 142% від нормативної.
1938 р. —
рішенням судових органів засуджено до вищої міри покарання Тодоса Миколайовича Мовчанівського – засновника та першого директора Бердичівського історико-культурного заповідника, що був створений на базі будівель та споруд Кармелітського монастиря. Тодос Мовчанівський був заарештований по обвинуваченню в приналежності до української контрреволюційної організації націоналістів. Лише 12 червня 1971 року Тодоса Миколайовича Мовчанівського було реабілітовано (посмертно). Детальніше...
1923 р. —
в селі Никонівка нині Бердичівського району Житомирської області народився Кащук Аркадій Павлович (1923-1994) – педагог, директор школи №11 м. Бердичева. Ще в дитинстві Аркадій Павлович проявив неабиякі здібності до навчання. Відразу після Великої Вітчизняної війни, яку пройшов від початку та до кінця, розпочалася його педагогічна діяльність – спочатку він працює вчителем і директором Кикишівської семирічної школи Бердичівського району, а з 1962 по 1983 рік (більше двадцяти років) він працює директором восьмирічної школи №11 міста Бердичева. Багато років підряд Аркадій Кащук обирається депутатом Бердичівської міської ради народних депутатів, був головою депутатської групи мікрорайону "Загребелля". За багаторічну працю по навчанню та вихованню підростаючого покоління Аркадію Кащуку присвоєно звання Заслужений вчитель Української РСР. Детальніше...
1748 р. —
княгиня Варвара Радзивілл на спомин душі свого померлого чоловіка, власника Бердичева Миколи Радзивілла, у власних володіннях задумала побудувати нову церкву та присвятити її на честь його небесного покровителя – святителя Христова і Чудотворця Миколая, архієпископа Мир Лікійських. Цього дня вона отримала дозвіл на це, затверджений "Михайлом Прокоповичем униатским официалом". Разом з дозволом княгиня отримала і план церкви, з вівтарем на схід, як про це сама і просила. Так розпочинається історія бердичівської, ще дерев'яної, Свято-Миколаївської церкви. Детальніше...
Одне з найбільших християнських свят – Великдень - цієї неділі зустріли бердичівляни. У ніч на п’яте травня багато городян прийшли на пасхальне богослужіння до Свято-Миколаївського собору, щоб відчути радість великого дня. Дня, коли Ісус Христос воскрес із мертвих.
Дорого обошлось празднование 1 мая неизвестными гражданами одному из бердичевских банков, что установил свой банкомат в магазине «Центр Европы» на Красной горе. Пока жители микрорайона под рюмочку вспоминали светлое коммунистическое будущее или спали, воры воспользовались темнотой и вскрыли вышеуказанный магазин, проникли в помещение и спокойно вскрыли банкомат «болгаркой».
Статистика свідчить, що аварійність в області залишається високою. Як бачимо, переважна більшість трагедій, що стаються на наших дорогах - наїзди на пішоходів. З початку року на автошляхах області за участю даної категорії учасників дорожнього руху сталося 30 ДТП, в яких 14 людей загинуло та 19 травмовано. І в більшості винні самі постраждалі. Причин тут багато, але головним, що значною мірою впливає на безпеку руху, є низька дисципліна водіїв та пішоходів. Особливо турбує поведінка на дорозі останніх. Майже щодня надходять повідомлення про дорожньо-транспортні пригоди за участю пішоходів.
Ежедневно в городе Бердичеве вспыхивают конфликты между водителями маршруток и льготниками, которые отстаивают свое право на проезд по льготной цене. При этом можно понять доводы как одной, так и другой стороны, поскольку государство не возвращает перевозчикам деньги в полном объеме за обслуживание категории граждан, которые имеют право на бесплатный проезд или проезд по сниженной цене. В Правительстве долго думали над решением проблемы, и пришли к выводу, что необходимо вообще отменить льготы на проезд. Вместо этого Кабинет Министров планирует ввести специальную адресную помощь.
цього дня в сквері професійно-технічного училища №12 урочисто відкрито обеліск, присвячений працівникам Бердичівського шкірзаводу, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. До цього часу обеліск розташовувався на центральній алеї колишнього шкіроб'єднання імені Ілліча, яке фактично припинило своє існування наприкінці 90-х років минулого століття. Детальніше...
2007 р. —
рішенням виконкому міської Ради за багаторічну плідну працю в галузі легкої промисловості, вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста, активну участь у житті територіальної громади Бердичева та з нагоди 62-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева" Ткачуку Антону Савовичу – колишньому директору швейної фабрики (нині ВАТ "Бердичівська фабрика одежі"), що займав цю посаду з 1972 по 1991 роки. Детальніше...
1995 р. —
у Бердичеві на території парку відпочинку шкіроб'єднання імені Ілліча пройшов великий торговий ярмарок, присвячений 50-й річниці Великої Перемоги. У ярмарку взяли участь 140 підприємств промисловості та сільського господарства міст і районів Житомирської, Київської, Вінницької, Хмельницької, Чернігівської, Черкаської, Одеської, Запорізької та інших областей, представництво Голландської фірми "Ван ден Ерден".
1982 р. —
у Бердичеві вперше пройшов відновлений (проходив ще у 60-х роках) масовий легкоатлетичний пробіг, присвячений 37-й річниці Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Пробіг було розділено на два етапи: 7 травня о 15 годині дня на Жовтневій площі стартували школярі 1-7 класів міських шкіл, які пробігли по вулиці Карла Лібкнехта до площі Радянської (нині Соборна площа) та фінішували біля Вічного вогню. У цьому етапі взяли участь біля 3 тисяч школярів. Другий етап відбувся 8 травня, де також о 15 годині учні 8-10 класів, робітники та службовці підприємств та установ стартували від площі Котовського, пробігли по вулиці Свердлова і фінішували також біля Вічного вогню. Всього у другому етапі пробігу взяли участь біля 6 тисяч чоловік, переможцем пробігу став працівник АТП-05011 Павло Мельничук, якого нагородили грамотою та цінним подарунком. Цей травневий легкоатлетичний пробіг (на відміну від листопадового, що вперше відбувся у 1981 році) знову стане традиційним і проводитиметься у Бердичеві щороку напередодні Дня Перемоги донині.
1941 р. —
в місті Виноградові Закарпатської області народився Лукуц Юрій Михайлович. Юрій Лукуц впродовж життя йшов по ниві меблевиробництва – працював на Виноградівській меблевій фабриці (Закарпатська область), в Коростені на деревообробному комбінаті, в Бердичеві – на місцевій меблевій фабриці. Але другою його спеціальністю по життю стала журналістська справа. Він розпочав її у виробничій стіннівці, продовжив у міськрайонній газеті "Радянський шлях" (нині газета носить назву "Земля Бердичівська"). А вершиною його гуманітарних уподобань стало краєзнавство, якому Юрій Михайлович віддає сили та натхнення останніх років. Саме завдяки його пошуковим векторам ми маємо цікаві друковані матеріали з історії Бердичева та його видатних уродженців. Детальніше...
1937 р. —
в міській бібліотеці ім. Максима Горького на честь річниці утворення Єврейської автономної області учні шкіл зустрілися з єврейськими письменниками з Києва Давидом Гофштейном, Абрамом Веледницьким та Бендасом.
1923 р. —
Бердичів сколихнула страшна новина: в районі так званого "інтендантського містечка" пролунали вибухи. Загинуло двоє – Зичик й Черниш, четверо поранено. Прибулі автоінспектори з’ясували картину трагедії: на полі, де під час громадянської війни знаходилися артилерійські склади (були підірвані 8 червня 1920 року, в день звільнення Бердичева від польських військ), група майбутніх призовників, що каталися на велосипедах, знайшли гарматні набої. Вони вирішили їх розбити, проте лише за третім разом набої… вибухнули, забравши життя двох юнаків: під час перевезення поранених до бердичівської лікарні один з них помер по дорозі, інший – під час операції на ушкодженій нозі.
1863 р. —
в Бердичеві під час польського повстання місцевими патріотами організовано загін із декількох сотень добровольців під командуванням вісімдесятирічного Платона Крижанівського. До повстанців приєднався загін із семи десятків озброєних кіннотників, яких привели Владислав Падлевський та Леон Чеконський. У подальшому Владислава Падлевського було заарештовано і 9 листопада 1863 р. в Києві розстріляно.
1752 р. —
за висновками спеціальної теологічної комісії, запрошеної римо-католицьким єпископом київським та чернігівським Самуїлом Ожгою, ікона Матері Божої Бердичівської кляштору Босих Кармелітів була визнана чудотворною.
Щороку, вже більш ніж півстоліття, однієї травневої днини у всіх містах і селах України проходять мітинги, присвячені Дню Перемоги.
Провідна неділя є особливим днем у житті Бердичева. Особливим з багатьох причин: насамперед, за багатовіковою традицією, цього дня городяни й гості міста приходять до кладовищ, аби згадати дорогих для себе людей, котрих немає вже на цьому світі, помолитися за те, щоби їхні душі не полишав спокій. Недільного ранку на центральному кладовищі, що на вул. Войкова, священики Свято-Миколаївського собору відправили заупокійну панахиду – відбулося перше служіння після Пасхального тижня.
Людство вже залікувало важкі рани війни, яка відгриміла 68 років тому. На місці руїн і згарищ виросли нові міста і села, і заросли окопи і траншеї та все ж таки живе в пам'яті народній великий подвиг воїнів, партизанів і тих, хто працював в тилу. Завдяки цим людям, ми маємо змогу святкувати 9 травня - Перемогу, яка вписана в нашу історію золотими літерами. Немає такої родини, де б війна не торкнулась життя людей.
Одне з найбільших християнських свят – Великдень - цієї неділі зустріли бердичівляни. У ніч на п’яте травня багато городян прийшли на пасхальне богослужіння до Свято-Миколаївського собору, щоб відчути радість великого дня. Дня, коли Ісус Христос воскрес із мертвих. 
